Проносні, що працюють за принципом осмосу, гарантують ефект не тільки за рахунок рідини, алеі за
Проносні засоби, механізм яких заснований на явищі осмосу, так само відновлюють справедливість і рівноправність у кишечнику. Вони містять солі, цукру та короткі вуглеводні ланцюги, які транспортуються у порожнину кишечника. По дорозі вони забирають воду, тим самим полегшуючи виведення калових мас. Якщо перебрати з проносними, в порожнину кишечника надходить дуже багато води, результатом чого може стати пронос.
При виборі проносних, що працюють за принципом осмосу, можна самостійно вирішити, чи приймати препарати, що містять цукру або солі, або короткі молекулярні ланцюжки. Солі, наприклад глауберова сіль[17], надто грубі для нашого організму. Потрібно знати, що ефект від прийому таких проносних настає раптово і при тривалому прийомі порушує водно-сольовий баланс нашого організму.
Одним з найвідоміших проносних є лактулоза . Вона має подвійний ефект. Крім рекрутування молекул води, вона також є поживною основою для корисних бактерій, які також включаються до процесу: наприклад, синтезуючи розм'якшувальні речовини або активуючи перистальтику кишечника. Побічними ефектами від прийому таких препаратів можуть бути метеоризм, біль у животі та здуття. Це результат обжерливості газоутворювальних бактерій.
Лактулоза синтезується з молочного цукру (лактози), наприклад, при нагріванні молока. Пастеризоване молоко нагрівається до невисоких температур і тому містить більше лактулоз, ніж свіже молоко. Кип'ячене молоко, у свою чергу, більш багате на лактулозу, ніж пастеризоване. Є також немолочні цукру, що мають проносний ефект, наприкладсорбіт. Сорбіт міститься у деяких видах фруктів: сливах, груші, яблуках. Це одна з причин, чому у сливи імідж хорошого проносного засобу, а надто велика кількість яблучного соку може стати причиною проносу. Оскільки сорбіт так само, як і лактулоза, не всмоктується в кров людини, він часто застосовується як замінник цукру. У харчовій промисловості він має маркування Е420, і тому на упаковці льодяників від кашлю, які не містять глюкози, ми можемо побачити попередження: «Надлишкове споживання льодяників може провокувати розвиток діареї». За результатами деяких досліджень, сорбіт і лактулоза мають однаковий ефект. Але сорбіт не викликає побічних реакцій типу здуття та метеоризму.
Короткі молекулярні ланцюги проносних краще переносяться організмом. Найменування діючої речовини таких препаратів збігаються з хімічним найменуванням молекулярних ланцюжків. Наприклад,поліетиленгліколь (ПЕГ). ПЕГ не призводить до зміни водно-соляного балансу в організмі подібно до проносних на основі солей і не викликає здуття подібно до проносних на основі цукрів. Довжина молекулярного ланцюга також відбито у назві діючої речовини: ПЕГ 3350 – довжина формується такою кількістю атомів, що її молекулярна вага становить 3350. Це краще, ніж ПЕГ 150 – надто короткі ланцюжки, які необережно можуть всмоктатися в кишечнику. Це не небезпечно, проте збиває кишечник з пантелику, оскільки ПЕГ не входить до раціону людини.
Тому короткі ланцюги ПЕГ не входять до складу проносних, але застосовуються в косметичній індустрії, наприклад, у складі кремів. І їх функція у складі крему подібна до тієї, що виконує молекула ПЕГ у складі проносного. Вони роблять шкіру гладкішою. Те, що вони можуть спричинити пошкодження, є малоймовірним. Але дискусія щододаному питанню залишається відкритою. Проносні типи ПЕГ складаються з неперетравних молекулярних ланцюжків і протягом тривалого часу можуть прийматися без жодних побоювань. Згідно з останніми дослідженнями, вони не спричиняють ефекту звикання або побічних ефектів відстроченої дії. Деякі вчені навіть схиляються до того, що вони покращують захисний бар'єр кишечнику.
Чим більше води, ситих бактерій у кишечнику або молекулярних ланцюгів, тим сильніше активізується перистальтична функція, так званий принцип перистальтичного рефлексу.
Змащення для калу
Звучить дивно, чи не так? Винахідник вазеліну, британсько-американський хімік Роберт Чезбро вживав ложку вазеліну щодня. Поїдання вазеліну мало привести до такого ж ефекту, як і прийом інших жировмісних мастил калу.
У дозуванні, яке не перетравлюється організмом, жири обволікають транспортний шлях, і тим самим полегшується просування калових мас. Роберт Чезбро дивовижним чином дожив до 96 років. Дивним, тому що організм того, хто щодня приймає жировмісні мастила калу, втрачає масу необхідних жиророзчинних вітамінів, які виводяться разом з калом. Розвиваються дефіцитні стани, що призводять до різних порушень, – насамперед, якщо приймати препарати у дуже високому дозуванні або тривалий проміжок часу. При передозуванні вазелінової олії можливе мимовільне відходження рідкого калу із заднього проходу.
У олійних проносних є серйозний недолік. При тривалому застосуванні вони можуть виводити з організму значну кількість жиророзчинних вітамінів: А, Б, Е та К.
Вазелін не відноситься до офіційних засобів - мастил калу (тому його не варто їсти). Всім відоме мастило у виглядіпарафінової олії не має вираженого тривалого ефекту. Воно застосовується яктимчасовий засіб, наприклад при наявності мікротріщин або гемороїдальних шишок в термінальному відділі кишечника. У таких випадках це чудовий засіб, що не викликає болю при дефекації та перешкоджає розривам.
З цією метою застосовуються також баластові речовини, які продукують гель. Препарати цієї групи продаються в аптеці, добре переносяться організмом і є найбезпечнішими.
Гідратанти
Ефект препаратів цієї групи заснований на потужному стимулюванні кишечника. Ці проносні підходять для боротьби із запорами через скромні та повільні нерви. Зрозуміти природу цього виду запорів можна за допомогою різних тестів. Один з них полягає в ковтанні невеликої медичної кульки, шлях якої реєструється за допомогою рентгенологічного обладнання. Якщо через якийсь час кульки безладно розташовані в порожнині кишкової трубки, а не спрямовані на задній прохід, є показання до прийому гідратантів.
Гідратанти зв'язуються з рецепторами, які блокують всмоктування води з калових мас, і дають сигнал до поповнення водного вмісту кишечника ззовні, велячи м'язам рухатися. І транспортувальники води за організацію з нервовими клітинами підпорядковуються командам гідратантів.
Скромному кишечнику іноді потрібно струс і пара чітких вказівок. Це саме те, що на відміну від проносних, які не збуджують нервову систему, чудово вміють робити гідрантанти.
Ви проковтуєте ввечері таблетку, за ніч вона входить у роботу, і вранці кишечник реагує на препарат. Кому потрібний швидкий ефект, той може скористатися експрес-засобом - свічками на основі гідратантів. Ефектнастає протягом години.
До групи препаратів, що віддають кишечнику команди, належать як хімічно синтезовані речовини, а й засоби рослинного походження. Алое віра чи трава сенни працюють у такий спосіб. Але вони мають один побічний ефект. Той, хто хоче зсередини розфарбувати свій кишківник у чорний колір, знаходиться на вірному шляху. Це забарвлення безпечне і зникає саме собою.
Фахівці попереджають, що прийом проносних не повинен бути систематичним. Випили один-два рази – і вистачить.
Гідратанти у дії. 1. Нормальна картина: третина товстого кишківника спорожняється і наповнюється знову. 2. Після прийому проносного: кишечник порожній. Його наповнення відбувається протягом трьох наступних днів.
Прокінетики (лікарські препарати, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту)
Прокінетики можуть підтримати кишечник, але не стимулюють його мимовільну моторику. Вони працюють за принципомрупора. Для багатьох вчених цікавий той факт, що ці медикаменти можуть допомагати ізольовано. Деякі впливають лише одну групу рецепторів і потрапляють у кровотік. У будь-якому випадку механізм дії речовин цієї групи ще знаходиться на стадії випробування або препарати цієї групи тільки-но з'являються на ринку. Тому, хто не любить експериментів, краще скористатися старими перевіреними способами.
Правило трьох днів
Багато лікарів призначають проносні, не розповівши пацієнтові про «правила трьох днів». Це дуже проста у викладі та важлива інформація. Ободова кишка товстого кишечника складається з трьох відділів: висхідного, поперечного та низхідного.