Секрет Молодості
Наче пензель художника провів на горизонті світло-жовтий мазок, на тлі якого контуром виділялися засніжені вершини гір. Ця смуга сонця, що сходить, рішуче протистояла похмурому, темному небу зі свинцевими хмарами, кажучи: «День все одно прийде, і сонечко радісно охопить золотими промінчиками землю, торкаючись снігу і граючи з ним у гру, яка відновлюється з року в рік, і немає переможців у цій грі».
Спостерігаючи за чудовою картиною, думками повернулася до зошита, яка нещодавно потрапила до мене в руки. Папір був жовтуватий, чорнило подекуди розпливлося. На першій сторінці був написаний наступний текст: «Хто б не взяв у руки цей зошит, не читай далі, поки ти не даси собі відповіді на кілька запитань.»
А питання були такі: «Чи хочеш ти завжди бути молодим? Якщо так, то обґрунтуй, навіщо тобі молодість? Тільки після того, як ти даси відповідь на це питання, тобі відкриється секрет молодості. Але не намагайся хитрувати, намагаючись перевернути сторінку без відповіді. Ти все одно нічого не побачиш і пропустиш свій шанс стати знову молодим»
Дуже хотілося залишатися молодою, але як обґрунтувати це? Навіщо мені це потрібно? Що ж спонукає мене чи інших хотіти бути молодими? Чому ми так пристрасно бажаємо цього?
Я задумалась. Протягом усієї історії людства люди шукали секрету молодості. Віддавали за це знання хтось душу, хтось життя. Але секрет молодості досі залишався таємницею, якою володіють мало хто. Може це страх залишитися віч-на-віч зі старістю, а потім і смертю? Страх залишитися віч-на-віч із хворобою, з неміччю? З острахом, що настане момент, коли тіло перестає коритися тобі, коли серце шалено колотиться, готове вискочити з грудей, а кров ковальським молотом стукає в голові, прискорюючибиття серця, коли повітря застряє в легенях, не даючи тілу цілющого дихання. Може, ми тому несвідомо шукаємо в молодості спосіб уникнення старості?
Але ж і в молодості ніхто не застрахований від хвороби та смерті. Просто молодість легко ставиться до життя та смерті, до хвороби та безсмертя. Для юності старість - це далека і поки що нереальна перспектива, з якою доведеться зіткнутися ще так не скоро, що життя - це безмежний океан наших можливостей, і життя - нескінченне.
То що? Виходить, ми хочемо молодості через страх бути старим, нікому непотрібним? Через страх смерті, боячись її приходу та невідомості?
Щось усередині мене протестувало проти такого висновку. Знову глянула на гори: сонце вже переможно освітлювало не краєчок горизонту, а гордо несло своє світло та тепло всюди.
Знову повернулася до роздумів. Звичайно, хвороба, неміч, які не дають нам насолоджуватися життям у всій його повноті – вони посилюють процес старіння. Але ж хвороба виникає не тому, що ми старіємо. Вона лише наслідок наших думок. А якщо припустити, що хвороб не буде, і людина все життя залишатиметься здоровою? Такі люди є, але й вони теж старіють. Значить, причина не в хворобах? У людині спочатку закладено молодість. Недарма кажуть: "Хоча я виглядаю не на 25, але в душі я як і молодий."
Моє відображення промовило: Ти не здивована? А я була здивована та ще й як. Мій двійник продовжила: «Ти мрієш бути такою самою молодою, і вже довгий час посилено шукаєш докази для чого тобі це необхідно. Про знайдену зошитку знаю. Вона стала лише поштовхом до того, щоб ти зрозуміла, що треба дійсно щось змінити в собі, щоб молодість була таким же природним процесом як дихання.
Замовчавши,простягла мені намисто. Кожна бусинка виблискувала тисячами маленьких веселок, немов бризки водоспаду на сонці. Я дивилася на цю красу, не в змозі відвести погляд. «Візьми, - сказала вона, - кожна бусинка - це краплі роси, зібраних у момент осяянь, що час - це ілюзія. Ти запитаєш: «Ким?». Тобою, мною. нами, щоб згадати про це, коли знову шукатимемо те, що завжди поруч з нами і в нас.
Щодня, провалюючись у сон, ти розчиняєшся у пітьмі. НЕ лякайся. Чому ми всі так боїмося темряви? Ми всі вийшли з Темряви... А зі сходом Сонця, ти наче крапля Роси, відроджуєшся. І щоразу, відроджуючись із небуття, зі сну, ти бачиш ті маячки, які людина сама собі розставляє, щоб згадати про те, в яку гру він грав перед тим, як заснути.
Так смішно спостерігати, що й старіння ви придумали з такою витонченістю і так старанно граєте в це, що і самі в це повірили. Адже тіло, яке ви бачите в дзеркало, - воно теж ілюзорне і є породженням розуму. Справжнє тіло – воно інше, народжене з Хаосу і Темряви, де немає поняття Часу та Старіння».
Коли прокинешся, глянь ще раз на себе пильно в дзеркало. Запитай: А хто Я? Яка Я Справжня? Чи реально те, що я бачу? Ум твій буде тобі показувати той образ, який ти зазвичай бачиш. Придивися уважніше. Немає потреби старіти і шукати кожну зморшку. Прислухайся до себе! Що ти відчуваєш? Ти чуєш своє тіло? Поглянь на мене. Як ти думаєш, скільки мені років?
Я дивилася на неї: очі променилися Радістю, Світлом, на губах грала усмішка, немов вона знала щось таке, що ось-ось зірветься і побіжить кудись, заражаючи всіх навколишніх Енергією, що хвилює. Все, що я змогла відповісти: "Не більше двадцяти".
Вона дзвінко засміялася: «Так, не більше двадцяти.З тих пір, як я вловила момент, що можу почуватися юною і можу це передати кожній клітинці моєї істоти, наповнюючи Любов'ю, Радістю і Захватом, минуло багато років, а може, еонів. Я щоразу відроджуюсь тією, якою хочу. Ось і весь секрет.
Дзеркало знову почало затьмарюватися, а її задерикуватий сміх рознісся срібним дзвоном у просторі. Я дивилася на себе в дзеркалі і трохи не впізнавала: щось змінилося в мені. Перевела погляд на намисто. Воно нікуди не зникло. Значить, мені нічого не здалося.
Всередині мене народжувалась впевненість, що Я є те, що Я випромінюю.
Відтепер, Я Є Молодість, Радість, Процвітання.