Що чекає на Європу після саміту G20
Розбіжності виникали як щодо використання міжнародної торгової системи, і щодо боротьби зі зміною клімату.
Президент США Дональд Трамп таки отримав те, що хотів від підсумкового комюніке, погодженого за кілька годин до закінчення саміту. Це вкотре продемонструвало величезні труднощі, з якими зіткнулися світові лідери, намагаючись порозумітися.
У результаті учасники саміту дуже неохоче погодилися включити в комюніке рішення США про вихід із Паризької угоди про зміну клімату. Більше того, американська делегація також додала в текст, що вони «старатимуться тісно співпрацювати з іншими країнами, допомагаючи отримати доступ і використовувати викопне паливо безпечніше та ефективніше».
Канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка брала цей саміт, не намагалася пом'якшити підсумкове враження від зустрічі. «Зрештою, переговори щодо клімату відбивають нинішній розкол – усі проти США», – сказала вона журналістам. «Той факт, що переговори щодо торгівлі також були надзвичайно складними, пояснюється певною позицією Сполучених Штатів», – додала Меркель. Вона цілком могла сказати навіть більше. Саміт Великої двадцятки підтвердив крихкість політики мультилатералізму та побічно поставив під сумнів можливість Європи зміцнити її.
Сполучені Штати завжди вагалися між мультилатералізмом та унілатералізмом. Однак поставивши Америку на перше місце серед своїх пріоритетів, Трамп започаткував повільну, але неухильну руйнацію інститутів, створених після 1945 року, і весь цей час успішно використовувалися Заходом.
Але цьому настав кінець. Китай продовжує демонструвати економічне, політичне та стратегічне зростання. Його розміри та міць уже кидають виклик Заходу. АТоргівельна політика Трампа – наприклад, відмова від Транстихоокеанського партнерства – є безцінним подарунком Китаю.
Самоізоляція Сполучених Штатів може підірвати всю міжнародну систему торгівлі, якщо тільки Європейський Союз не збере всіх сил і не об'єднається задля того, щоб зупинити падіння Заходу. Як би там не було, рішення Великобританії залишити ЄС послабило союз із політичної, економічної та стратегічної точок зору. Однак існує відразу кілька способів, як обернути цю тенденцію.
Насамперед – роль Ангели Меркель. Незважаючи на відсутність інших лідерів, здатних ставити напрямок для Євросоюзу, Меркель чомусь не хотіла звалювати цю роль на себе.
Таке твердження може здатися суперечливим. Адже саме уряд Німеччини взяв на себе ініціативу під час кризи в єврозоні, встановивши жорсткі заходи для економії Греції та інших країн-боржників. Саме Меркель добивалася єдності ЄС з питань запровадження та скасування санкцій проти України після анексії Криму. І саме Меркель вирішила забезпечити безпеку та притулок майже мільйону біженців, які рятуються від воєн у Сирії та Іраку.
Але коли справа сягала визначення порядку денного для Європи, Меркель постійно вагалася і ухилялася від прийняття рішень. Тепер це може змінитися, оскільки вперше з моменту її вступу на посаду у Меркель з'явився конкурент. Еммануель Макрон, проєвропейський президент Франції, поспішає вести Європу уперед. І це, до речі, другий спосіб, який дозволить ЄС зупинити власний занепад.
Все це дуже важливе. Макрону потрібно отримати якнайбільше союзників, якщо він хоче бачити більш інтегровану Європу, як економічно, так і політично. У довгостроковій перспективі ці зусилля допоможуть Європівпоратися із самоізоляцією Сполучених Штатів. Це також стосується готовності Європи стати на захист цінностей Заходу.
Ось чому Європейській комісії належить величезна роль у захисті та розширенні міжнародної торгової системи. Торговельна угода між ЄС та Японією, досягнута напередодні саміту G20, має вирішальне значення для обох сторін. Японія не має ілюзій щодо майбутньої ролі Китаю в регіоні та у світі. Комісія визнає величезне значення захисту та розширення вільної торгівлі, особливо з урахуванням поглядів Трампа на мультилатералізм.
Це стало головним меседжем саміту G20: необхідність захисту багатовекторності та інститутів мультилатералізму. Так, ці інститути громіздкі та бюрократичні, а через необхідність консенсусу прийняті рішення часто здаються неефективними. Але рухатися самотужки – це не варіант навіть для Сполучених Штатів.
Іншим посланням саміту та ще складнішим завданням є необхідність зробити глобалізацію більш інклюзивною. «Глобалізація створила низку проблем, а її переваги не набули досить широкого поширення», – йдеться у комюніке. Висновок зрозумілий усім лідерам. Популізм є одним із симптомів глобалізації.
Макрон та Меркель чудово про це знають. Незважаючи на те, що в деяких країнах ЄС спостерігається стабілізація політичної ситуації, перемога Макрона зовсім не означає поразки популізму. Однак вона означає, що майбутнє Європи знову стоїть на порядку денному.