Що таке кохання в очах єврейських мудреців
Шалом! Моя пошана Вам!
Хотів поставити Вам запитання, яке мене давно турбує: Що таке кохання в очах єврейських мудреців?
З повагою, Віктор
Відповідає рів Реувен Куклін
Коли людина народжується, їй здається, що вона знаходиться в центрі світу, весь світ належить їй і немає нікого у світі, крім неї. Підростаючи, поступово починає розуміти, що крім нього є в цьому світі ще люди, які мають власне життя, власні думки, власні почуття. Але оскільки людина ніколи у своєму житті, навіть проживши всі 120 років, не відчує переживань та болю інших людей, не подумає «їх думками», єдина можливість для неї зрозуміти інших людей — це через себе.
Кохання – це здатність відчути себе єдиним цілим з іншими людьми. У людини, яка любить свою сім'ю, Я дорівнює всій її сім'ї. А у того, хто любить усіх жителів свого міста, Я росте і охоплює всіх земляків. У того ж, хто любить усіх людей земної кулі, Я охоплює весь світ. Така людина відчуває, що вона сама і всі люди світу — єдине ціле. Це те, що хоче від нас Творець, коли наказує: «Полюби ближнього, як самого себе» (Ваїкра 19, 18). Кожен єврей повинен відчути решту євреїв частиною самого себе. Саме тому сказано «як себе» — відчути їх частиною себе.
Якось бачив у дитячому журналі цікаве питання, звернене до юних читачів: «Скажіть, діти, — було сказано там, — коли ви бачите на екрані комп'ютера лева, який женеться за оленям, які думки у вас виникають? Безперечно, ви подумаєте: “Який жорстокий лев! Як було б добре, якби оленя від нього втекло!” А що ви скажете, коли побачите маму-пташку, яка приносить черв'ячка своїм пташенятам? Дозвольтеприпустити, що ви вигукнете щось на зразок: як чудово, тепер у пташенят є їжа! Але чому ми не скажемо навпаки? Коли побачимо лева, чому не скажемо: як чудово, що у левенят буде їжа? А коли побачимо пташку, чому не скажемо: який жорстокий птах, який бідний черв'ячок?».
У тому журналі відповіді на запитання я не побачив.
Але думаю, відповідь на це запитання проста: ми завжди ототожнюємо з тим, хто нам приємний. Саме тому, коли ми бачимо лева, який женеться за оленям, відразу ж стаємо на бік оленя, ототожнюємо себе з ним. Тому думаємо: який жорстокий лев! А черв'ячок для нас неприємний, пташенята набагато миліші. Тому, бачачи пташку, яка приносить своїм дітям черв'ячка, ми ототожнюємо себе з пташенятами і радіємо з того, що у них є «сніданок».
Цікаво, що слово «любов» арамейською мовою — «рахамім», що означає також «милосердя». До кого ми милосердні? До того, на чиє місце можемо поставити себе, і тому ми його любимо.
Але Тора не бажає, щоб наше кохання поширювалося лише на тих, хто нам симпатичний. Тора наказує нам любити всіх євреїв, а у священних книгах сказано (СеферТомер Двора), що важливо любити і все людство. Як ми зможемо полюбити всіх людей? По-перше, розуміючи, що все, як і ми, — створення Творця. Таким чином, ми відчуємо себе одним цілим з усім людством.
Але є ще один шлях полюбити ближнього. На цей шлях натякає саме слово «аhава» — «любов». Корінь цього словаhав, що арамейською мовою означає «дай».
Природа людини така, що коли вона «вкладає» у щось, вона прив'язується до цього і відчуває, що це частина його самої. Саме тому мудреці сказали, що невеликий урожай, який людина сама виростила, йому набагатодорожче, ніж значно більший урожай, над яким він не працював. Коли ми даємо щось ближньому, «вкладаємо» у нього, ми відчуваємо його частиною себе і тому можемо його полюбити.
Інетерсно, що наші мудреці називають чоловіка і дружинуреім аhувім, що означає «люблячі друзі». Рав Хаїм із Воложина пояснює таке. У книзі Мішлей (25, 17) сказано: «Утримуй ногу твою від дому ближнього твого, бо він пересититься тобою і зненавидить тебе». Ця «рекомендація» царя Шломо стосується лише звичайних друзів. З люблячими друзями по-іншому: чим більше часу вони проводять разом, тим сильнішим стає їхнє кохання. Чоловік і дружина є цими улюбленими друзями, тому що більше вони бувають разом, то більше люблять один одного.
Думаю, що пояснення слів рава Хаїма просте: коли звичайний друг приходить у гості, раді не йому самому, тому задоволення, яке він приносить. Коли господар будинку пересичується гостем і той перестає приносити йому насолоду, господар починає ненавидіти гостя. А любов чоловіка і дружини заснована не тільки на задоволенні, яке вони отримують один від одного, але і на їхньому відчутті себе єдиним цілим. Тривоги та турботи одного — це тривоги та турботи іншого. Так само радість одного з них — радість і для іншого. Тому чим більше чоловік і дружина знаходяться разом, чим більше вони «вкладають» у побудову справжнього зв'язку та єдності, тим більша їхня любов одна до одної.
Розповідають про рабі Ар'є Левіна, одного з найбільших праведників минулого покоління, що коли він прийшов із дружиною до лікаря, сказав: «У нас болить нога дружини».
Тепер ми зможемо зрозуміти твердження мудреців у Піркей Авот (5, 19), що любов корислива (тлуйа бе-давар— яка залежить від наявності певної речі, властивості тощо), зрештою, вичерпається. А коханнябезкорислива, безумовна (ше-ейна тлуйа бе-давар) не зникає ніколи. У першому випадку якщо не буде речі, властивості, які викликали кохання, — і саме кохання пропаде. А те кохання, при якому люди почуваються єдиним цілим, вічне.