Що відбувається вночі в ІКЕА
Багатьом на думку спадала думка залишитися в ІКЕА на ніч і пройти нескінченним лабіринтом цього величезного магазину. Він здається однією величезною квартирою, де кожен знайде щось на власний смак. Буває, в деяких кімнатах так і тягне залишитися, але шукаючі погляди інших покупців женуть далі. А так хочеться вдосталь награтися з подушками, пострибати на всіх пружинистих матрацах і зазирнути в усі ящики, уявляючи, що б ти туди поклав. Декому це все-таки вдалося.
Нічні види ІКЕА
Запізнившись на півгодини і в паніці вбігши в магазин, ми виявили співробітників ІКЕА в білих комбінезонах плюшевих і вісім закоханих пар. Їх обирали за історіями про саму незвичайну ніч, проведену разом: одних, наприклад, понесло у відкрите море на надувному матраці, їх «виловили» лише о 5 ранку; інші, злякавшись диких тварин у лісі, провели ніч на дереві. Досить нетривіально, погодьтеся. Клуб ІКЕА Family запросив переможців конкурсу на гостину з ночівлею. Пари змогли випробувати своє кохання, заглянути за лаштунки магазину та дізнатися, що там відбувається вночі.
Вечір почався з вечері. Посівши за загальний довгий стіл, ми нарешті познайомилися з майбутніми «сукамерниками». Щоправда, їхні імена ми так і не впізнали, бо на бейджиках писали всі домашні прізвиська. Найбільше нас вразила пара Сіся та Кисенок. Для нас же останні кілька місяців рідною домівкою стала редакція, тому ми вибрали прізвиська, якими нас нагородили улюблені колеги. Там ми стали Пандою та Гаєчкою. І не питайте, чому.
Після вечері ми пройшли до інтер'єрів. Для непосвячених інтер'єрами в ІКЕА називають «кімнати» з трьома стінами, кожна з яких оформлена в певному стилі. Тут насспіткала перша невдача: замість плюшевих комбінезончиків довелося вдягнутися в уніформу з блакитних халатів і різнокольорових капців. Другою невдачею стало те, що рожева кімната принцеси, як ми її назвали, була розрахована лише на одного. Довелося зайняти кімнату, де за фіранками «шнирали» намальовані жуки.
Замість філософсько-лірічної ночі на двох ми отримали вечірку в кращих традиціях турецьких аніматорів: вчилися складати фігурки з рушників (слон у нас вийшов найкраще, а ось з лебедем не зрослося), застилали на час постіль (як у дитячому таборі) та билися подушками . У боях, до речі, ми вболівали за Сисю. Вона билася до останнього, але, на наш взаємний жаль, програла.
Це був нерівний бій
Коли програму максимум було виконано, ми пішли спати. Вмостившись на м'якій перині і закутавшись у затишний кокон з ковдр, ми нарешті залишилися наодинці зі своїми думками. Асоціації на думку спадали різні: ми відчували себе то учасницями реаліті-шоу, то героїнями фільму «Ніч у музеї», а часом і «Світанку мерців», то ляльками у величезному іграшковому будиночку. Нам здавалося, що ось-ось зверху до нас простягнеться рука лялькаря і витягне з затишної нірки. Однак, незважаючи на лякаючі думки, спали ми міцно.
Тепер ІКЕА у нас асоціюється не лише з дерев'яними стелажами, подушкою-обнімашкою у формі серця та маленькими олівцями, а й з шаленими заходами. Цієї ночі ми вдосталь пофантазували, зовсім небагато перейнялися атмосферою любові і точно полазили по всіх полицях і скриньках.