Сірміоне – Італія по-українськи

У вихідні відвідала це чудове та романтичне містечко. Побувала я просто у казці. Хто збирається в Сірміоні нехай враховують що там ного народу (німці, австрійці, швейцарці) особливо у вихідні. Здебільшого туди приїжджають парами чи сім'ями. На вулицях зустрінете багато парачок, що тримаються за руки і цілуються. Місто просто мабуть сприяє романтиці. Замок, вузькі затишні вулички – все це можна побачити там. Ось небагато історичної інформації з Вікіпедії.

Вже за часів Римської республіки тут був курорт. Багато заможних мешканців Верони (не виключаючи поета Катулла) мали тут вілли. В епоху домінату поселення було укріплене на випадок нападу варварів, проте укріплення не врятували його від взяття лангобардами, які, втім, шанували це місце своїми ласками. Вдова короля Дезидерія, Анза, заснувала тут монастир.

У XIII столітті містом володіли веронські скалігери, з ім'ям яких пов'язують будівництво вражаючого замку. З 1405 по 1797 р. Сірміоне був у владі Венеціанської республіки, і весь цей час у замку містився венеціанський гарнізон. У 1920 р. у Сірміоні відбулася зустріч Джеймса Джойса та Езри Паунда. У межах міста розташований заміський будинок Марії Каллас.

Ну, а тепер самі фотографії. Я звичайно не Карло і фотоапарт у мене звичайний як в україно туриста аморале, але ці види говорять самі за себе. Там просто казка.

Вид на півострів:

Вид на озеро з набережної променади:

Ринкова площа і далі маленькі затишні вулиці, які завжди виходять до озера: