Скелет, обтягнутий шкірою»
Фото: Юрій Тутов / ТАРС
ФСВП звітує про скорочення смертності в колоніях та СІЗО, проте серед європейських країн Україна лідирує за цим показником, а суди звільняють лише кожного п'ятого тяжко хворого засудженого. «Медіазона» розповідає про стан медицини в місцях позбавлення волі на прикладі жінки, яку лікували від раку четвертої стадії маззю, чоловіка з цирозом, який отримував ліки від застуди, та юнака, який помер від виснаження у тюремній лікарні.
Згідно з доповіддю Ради Європи, 2013 року Україна стала лідером за кількістю смертей засуджених серед європейських країн: на кожну тисячу засуджених припадало шість смертей. За 2013 рік в українських виправних установах померло 4200 ув'язнених.
У 2016 році генпрокурор Юрій Чайка відзначав високу смертність у колоніях та СІЗО (за 2015 рік померли 3977 засуджених). «Причому 87% осіб померло від різних захворювань, у тому числі через слабку медичну базу, повільне оновлення обладнання, відсутність деяких видів медпослуг, — нарікав генпрокурор. — Особливо гостро постало питання підтримки життя ув'язнених із ВІЛ-інфекцією. Зараз в ізоляції з таким вірусом перебуває понад 62 тисячі людей».
За даними правозахисника, у 2013 році суди задовольнили 1589 клопотань засуджених про звільнення через хворобу, тобто 26,5% від усіх поданих клопотань; 2014 року — 1407, тобто 22,1%, а 2015 року — 1477, тобто 21,8%.
«Очевидно, що система надання медичної допомоги в установах ФСВП "дихає на ладан" (справа не лише в недостатності фінансування з федерального бюджету, хоча це, мабуть, головна причина) і вже давно вимагає кардинального реформування. Важливим елементом такої реформи має стати фактична, а не декларована незалежністьмедичного персоналу від начальників тюремного відомства, причому всіх, а не лише безпосередніх керівників виправних установ», — наголошував Петряков. Поки ж медики у колоніях та СІЗО вимушено керуються «інтересами служби», а не пацієнтів, наголошувалося у доповіді.
Рак або мастит
У травні 2015 року Світлана Діанова (ім'я ув'язненої змінено на прохання родичів) звернулася до лікарів мурманського СІЗО-2 зі скаргою на ущільнення у грудях. Лікар діагностував у жінки мастит (запалення тканини молочної залози), а як лікування призначив мазь. Після вироку Діанову перевели до ІЧ-2 Ленінградської області, де вона постійно скаржилася на сильний біль, але лікарі надавали їй лише симптоматичне лікування знеболюючими, розповідає адвокат Віталій Черкасов.
"У лікарні навіть немає онкологічного відділення", - зауважує адвокат Черкасов, який співпрацює із "Зоною права".
«Лікарі були повністю на боці Діанової. Вони досить активно вказували на факти, що свідчать про наявність захворювання, що становить небезпеку не тільки для здоров'я, але і для життя. Однак суд не взяв до уваги доводи лікарів та захисту», — згадує Черкасов.
«За нашими даними, вперше в північній столиці слідчі порушили кримінальну справу стосовно тюремних лікарів у зв'язку з неякісним наданням допомоги, що призвело до смерті», — говорив про це рішення Черкасів, який працює більш ніж над десятьма справами про ненадання необхідної медичної допомоги важкохворим ув'язненим. . Звільнити поки що вдалося лише чотирьох.
На початку травня омбудсмен Тетяна Москалькова на зустрічі з президентом Володимиром Путіним запропонувала зробити звільнення тяжко хворих ув'язнених обов'язковим. Вона закликала законодавців внести до Держдумивідповідний законопроект, однак поки що відомостей про подібну ініціативу немає.
Москалькова зазначала, що торік було подано 3,5 тисячі клопотань про звільнення через хворобу, при цьому 749 ув'язнених померли до початку слухань у суді, 119 — до набрання рішенням суду законної сили, а 941 засудженому суд відмовив. За рік суди звільнили 1678 тяжко хворих ув'язнених.
Цироз або ГРВІ
Увечері арештантові стало гірше: його знову почало рвати кров'ю, він знепритомнів від болю. Після цього Дроздова відвезли на швидкій допомозі до ЛІУ-10 з підозрою на внутрішню кровотечу. Наступного дня він помер, на думку дружини, — від розриву вени: кров залила весь шлунок.
Катування чи недбалість
Мати загиблого стверджує, що до ув'язнення її сина не було серйозних проблем зі здоров'ям: «Перенесена нежить чи короткозорість — це не ті хвороби, від яких люди помирають у 24 роки». У ФСВП поспішили повідомити, що під час розтину на тілі Сайфутдінова не виявили тілесних ушкоджень: його смерть обумовлена об'єктивним станом здоров'я.
«Після кожного втручання лікарів ставало гіршим, аж до того, що останній місяць він просто намагався дожити. Він був абсолютно впевнений, що як тільки він дістанеться цивільних лікарів, вони йому миттєво допоможуть», — розповіла мати загиблого.
Після комп'ютерної томографії лікарі знову сказали, що госпіталізації немає термінової необхідності. За словами Ісакаєвої, медики встановили у Сайфутдінова виснаження другого ступеня, причиною якого нібито психологічний настрій ув'язненого, а не патологія внутрішніх органів; те саме говорили і лікарі в колонії.
«Вони заявили, що, мовляв, Руслан, не приймаючи їжу, сам довів себе до виснаження другого ступеня, сам так налаштував себе», —каже Габдулла Ісакаєв.
У Ліу-3, куди відвезли в'язня, йому поставили крапельницю з глюкозою. За два дні Руслан Сайфутдінов помер.
Ознайомившись із документами, спостерігачі дійшли висновку, що лікарі ФСВП робили «все, що їм належить», говорив голова курганської ОНК Юрій Стрєлков. Адвокат Андрій Лепехін, який представляє інтереси сім'ї загиблого, який співпрацює з «Зоною права», зазначає, що з висновками поспішати не варто: слідство все ще чекає на результати експертизи, необхідної для оцінки дій лікарів.