Сомнамбула - це італійська опера, створена для України
Чудова мелодрама, що оповідає про життя швейцарського села, що залишається популярною протягом двох століть, - все це про оперу "Сомнамбула". Великий театр (обговрення, треба сказати, виключно втішні) робить "зухвалу" спробу, точніше, режисер П'єр Луїджі Піцці. Дія мелодрами переноситься в українське село: такий хід, на думку режисера, має зробити оперу привабливішою для російського глядача. Героїні опери нагадують героїнь Тургенєва та Островського. У кожної освіченої, літературно підкованої людини такі асоціації виникають. Але ці асоціації не заважають сприймати "Сомнамбулу" як виключно оригінальний твір. "Сомнамбула" - це творіння, яке далеко не схоже на "підробку" під українських класиків.
На початку опери глядач поринає в атмосферу українського села, він стає свідком селянського весілля. В цей же час проходить чутка про появу в селі привиду, а в селі ще й з'являється таємничий незнайомець.
Глядачі відзначають незвичайну атмосферу, що формується на виставі, – це відчуття повного занурення у дію. Те, що відбувається на сцені динамічно, яскраво і жваво. Усі образи – не просто типи чи маски, вони життєві. На високу оцінку заслуговують також декорації сцени, які повною мірою відповідають часу та місцем дії.
Постановники приділили велику увагу костюмам персонажів. З одного боку - це традиційний одяг тієї доби. З іншого боку – кожен костюм особливий, створений для конкретного героя. Костюми дійових осіб відображають характер та внутрішній світ персонажа.
Окремо слід сказати про безпосередніх учасників постановки. Музичний режисер - ЕнрікеМаццола – давно вже визнаний як постановник опер бельканто. А партію Аміни (головної героїні) виконує Лора Клейкомб – зірка найвідоміших світових театрів.
Взагалі, сомнамбула - це особливий стан схожий на лунатизму, при якому людина здійснює якісь неконтрольовані дії. Назва опери повністю відповідає її змісту.