Співаємо всім храмом
Для сучасної людини спів у храмі – це майже виключно виконання богослужбових піснеспівів професійним хором, при цьому парафіяни стоять мовчки, один або два рази за службу з помаху руки диякона приєднуючись до спільного співу молитви. Щоправда, якийсь час тому в низці місць почали робити спроби відтворити давню традицію загальнонародного співу на Божественній літургії. Як можна спонукати парафіян до співу? як дотриматися при цьому благочиння при здійсненні богослужіння? яка роль при цьому залишається за хором та його регентом? Своїм досвідом управління народним хором ділиться регент хору Новгородського духовного училища диякон Андрій Кауров.
Отець Андрій, спів тих, хто молиться на літургії в Новгородській єпархії, останніми роками набув великого поширення. Ви керуєте народним хором на архієрейських богослужіннях. Розкажіть, як це явище відроджувалося на новгородській землі?
– Народний спів цілком відповідає традиціям української Церкви: вислів «йти на спів» означав те саме, що «йти на богослужіння», а на Помісному Соборі 1917–1918 років було дано прямі вказівки організовувати загальнонародний спів у храмах, особливо таких співів, як Символ віри та «Отче наш». Ідея відродити народний хор на Новгородській землі народилася давно, але життя вона втілювалася поступово.
Зі мною якось поділився митрополит Новгородський і Староукраїнський Лев, тоді архієпископ, що під час його перебування правлячим архієреєм у Ташкенті йому подобалася традиція народного співу Акафіста Божої Матері у кафедральному соборі. І духовенство, і народ співали разом – таким чином молитва була спільною справою. Коли владику перевели на Новгородську кафедру, він увесь час згадував це і намагався відтворити загальнонародний спів на Божественній.літургії. 2010 року він благословив співати на літургії з народом. Відразу виникло багато питань, у тому числі про створення брошур, якими народ міг би співати.
Потрібно було з'ясувати, які піснеспіви і які співи будуть посильні виконання народом. Після кожної літургії відбувався «розбір польотів». Поступово стало ясно, що антифон народ може співати на перший голос. «Єдинородний Син» повсякденного розспіву найлегше лягав на слух людей. «Святий Боже» болгарського розспіву відомий по всій Україні - його і вирішили залишити. У деяких піснеспівів досить складний наспів, тому вирішено було додати до тексту Божественної літургії нотний додаток з трьома піснеспівами в одноголосному викладі: «Херувимська пісня», «Милість світу» та «Гідно їсти».
Ми прагнули до того, щоб Божественна літургія була справою спільною, тому й сам текст наслідування літургії у виданих брошурах виглядає незвичайно: священичі молитви, дияконські прохання в ній вписані звичайним шрифтом, а ось усе те, що належить співати народу, виділено шрифтом більш. жирним.
Це було зроблено для того, щоб допомогти тим, хто молиться, взяти безпосередню участь у Божественній літургії, а саме заспівати все те, що зазвичай співає хор.
Яка реакція людей на це? Які відгуки вам частіше доводиться чути?
– Як на початку наших пошуків, так і зараз ми чуємо багато добрих відгуків, народ радіє нововведенню. Дякували згуртовані любов'ю до церковного служіння люди різного віку та професій. Така тенденція найчастіше зустрічалася там, де був постійний потік паломників.
Наша практика переймається й у інших храмах. Наприклад, у протоієрея Олексія Борискіна із сестрами милосердя із сестри в ім'я благовірної княгині Ганни Новгородської. Така молитва– «єдиним серцем» – є й у храмі Стрітення Господнього в Антонієвому монастирі.
Зробити загальнонародний спів справді спільною молитвою – завдання складне, але здійсненне. Про те, як цього досягти, варто поміркувати і парафіянам, які люблять церковні співи, і регентам, і настоятелям храмів.
А діти якось беруть участь у народному співі?
– Якщо бачу дітей на службі та їхнє бажання взяти участь, завжди намагаюся їх долучити до цього. Якщо батьки не проти, я ставлю дітлахів поруч зі співачами хору. Співати поруч із співочими багатьом дітлахам подобається. Але тут важливо пам'ятати, що дитина всю «дорослу» літургію не витримає, їй важко. Буває, діти відволікаються – це для дитини.
Нещодавно був такий випадок в Іверському монастирі… Хлопці з дитячого притулку Коломни, які тимчасово залишилися без піклування батьків, дуже здивували мене: співають «Символ віри» з такою радістю в очах. Їм лише по чотири-п'ять років, а вони жодного слова не плутають. Потрібно віддати належне їхнім вихователям! Головна заслуга цих вихователів у тому, що діти вивчили такі величезні тексти напам'ять, а тому, що вони співають літургійні піснеспіви з великим ентузіазмом.
Для народного хору є опора – хор духовного училища. Як ви будуєте їхнє взаємини з людьми, які не мають співочих здібностей?
– Є моменти у Божественній літургії, які має співати професійний співач, який знає богослужіння. Це так звані частини богослужіння, що змінюються: тропарі, стихири, прокимни і т.д. Для того, щоб співати ці піснеспіви, потрібна професійна підготовка. Саме тому ці тексти не вписані до брошур, які ми роздаємо людям перед Божественною літургією. Ці тексти співає хор.
Умовно всіх парафіян можна поділити на три групи. УУ процесі загального співу регенту стає зрозуміло, хто з них впевнений у своїх силах. Можливо, ці люди мають певний досвід співу у храмі чи деяку музичну підготовку. Ці співають із натхненням, їхній погляд каже сам за себе: «Ти нами керуй, а ми вже не підведемо». Ця група парафіян стає помічниками регента. Вони перші у храмовому народному співі. Чуючи їх впевнений, правильний спів, та решта присутніх у храмі заражаються впевненістю та наснагою перших. Якщо перших потрібно тільки направляти, то з іншими регенту необхідно підтримувати постійний контакт, інакше вони можуть зникнути при найменшій невдачі в співі, зневіритися у своїх силах і навіть перестати співати. Адже саме з цієї другої групи на наступну літургію може поповнитися група перших. Цих треба берегти та плекати.
Нарешті, є третя група людей, які співати за богослужінням не бажають, яку б чудову проповідь перед початком богослужіння не сказав регент. Можливо, вони мають для цього свої причини. Треба визнати їх це право. Народний спів має бути добровільним.
Інший дуже важливий чинник для успішних народних співів у храмі – це хор. Добре згуртований колектив підготовлених співаків, які мають досить складне завдання – вести за собою людей, які ще тільки вчаться співати. Хористи мають бути готові вирівнювати інтонаційні та ритмічні шорсткості загального співу. Вони, нарешті, мають бути смиренними, адже далеко не кожен професійно підготовлений співочий морально готовий співати нарівні з людьми, які тільки сьогодні освоюватимуть премудрості хорового співу.
Хор учнів Новгородського духовного училища є тим експериментальним інструментом, який стояв біля витоків відродження народногоспіви за Божественною літургією у Новгородській митрополії.
Яке значення народний спів має особисто для вас?
- Спочатку я трохи обтяжувався цим обов'язком. Причина проста: у хору через народні співи збіднюється репертуар. Увесь час, протягом кількох років, учні співають за Божественною літургією одні й ті самі співи. Минув час, і я зрозумів, що це не головне. Адже я всю літургію співаю, дивлячись людям у вічі. Ці очі мене запалюють і це незвичайне відчуття. Вогонь живої молитви в очах десятків, а часом сотень тих, хто молиться для мене, став важливішим, ніж будь-які краси хитромудрих святкових піснеспівів.
Для мене самого з роками по-новому відкрилися повсякденні піснеспіви. Саме ці простенькі мелодії, яких цураються високоосвічені регенти та співачі, дають змогу не відволікатися від головного сенсу літургійних гімнів.
Невигадливі мелодії повсякденного розспіву прийшли до нас із глибини століть. Їх співали день у день, від літургії до літургії, безліч разів на кліросах тисяч українських храмів. Вони, ці повсякденні мелодії, сяють своєю простотою, як самоцвіти, від яких відтято все зайве.
Ці повсякденні мелодії тепер перейняли ми, співачі ХХІ століття. Проста невигадлива мелодія доступна кожному прихожанину ще й тому, що вона відгукується в ньому пам'яттю предків. Цю мелодію співали в українських храмах десятки та сотні років тому наші діди та прадіди. Саме тому повсякденні мелодії здатні нести на собі спільну живу молитву.
Завжди кажу собі потай: «Співаю Богові моєму, доки єсмь. Хай насолодиться Йому моя розмова».