Таємниці архіву грузинської розвідки
Вечір із Володимиром Соловйовим
Таємниці архіву грузинської розвідки
Контрактники грузинського походження з 42-ї української дивізії звернулися у понеділок до співвітчизників у Грузії із закликом "зупинити Саакашвілі" та не дати нинішньому режиму у Тбілісі "осоромити націю". Спецслужби Тбілісі активно займаються вербуванням вихідців із Грузії, які служать в українській армії.
Почалася ця історія, коли у Грузії знаходилися українські військові бази. Чимало грузинів пішли служити в українську армію. Саме вони і стали головними мішенями грузинських розвідників, особливо під час виведення військ.
"Вже в середині 2007 року ми фіксували вихід грузинських спецслужб на трьох наших військових. Це відома історія", - каже Володимир Носов, заступник керівника департаменту військової контррозвідки ФСБ РФ.
Методи вербування різні. Когось умовляли: "Ти ж грузин, маєш допомогти батьківщині". Комусь погрожували: "Ти в Укаїні, а родина твоя та батьки тут". Деяким казали: "Додому не пустимо, через кордон не переїдеш". І дуже рідко пропонували гроші. Трохи – по двісті доларів. І майже всіх вербувальники розпитували: "Чому ти, грузин, служиш в українській армії?"
"Я говорю: мене Україна годує. У мене дружина, діти. Ось ви мені готові роботу дати тут? Так я не поїду в Україну. Вони кажуть: у нас такої можливості немає. Ну і все, говорю", - розповідає військовослужбовець Малхаз Шарамідзе. .
Зважаючи на те, як будувалося вербування, кожен крок грузинських спецслужб уважно відстежували старші товариші з ЦРУ. Спочатку спецслужби просто цікавилися, де слугує людина, чи має доступ до секретної інформації. Навесні цього року почали ставити вже конкретніші питання. Грузія готувала осетинський бліцкриг.
"Вони говорили, тиПриїдеш, якщо війна почнеться? Я питаю: за Грузію воювати? Ну так, до грузинської армії, сказали вони", - каже військовослужбовець Георгій Мукутадзе.
Таких військових в українській армії виявлено зараз кількадесят. Хоча "виявлено" – не зовсім вірне слово. Багато хто відразу відмовився зраджувати країну, з якою підписали контракт. Так і сказали: Присягу приймаю один раз. Ці люди й досі служать в українській армії. Деякі спочатку погоджувалися, але згодом якщо і передавали відомості, то малозначні. Були й ті, хто працював на спецслужби Грузії, наполегливо видобував секретні дані.
Наприклад, у міністерстві державної безпеки міста Горі наші контррозвідники знайшли агентурну справу Левана Закарадзе, оперативний псевдонім "Льоша". Грузинські оперативники, що тікали, навіть не спромоглися спалити документи, як це заведено робити у професіоналів. Кинули справи своїх агентів, робочі плани, списки довірених осіб поліції та контррозвідки. Тепер у наших контррозвідників багато роботи. Можливо, провал агентури змусив грузинські спецслужби змінити стиль роботи. Від збирання даних перейшли до підготовки провокацій.
"Весь час зі мною охорона була. Я в туалет - зі мною охорона, я один у кабінеті - двоє стоять біля вікна, щоб я не викинувся", - розповідає Ірахад Намазов.
"Кілька разів знімали, перезнімали. Що мене нібито українські спецслужби заслали вбити Саакашвілі", - каже Намазов.
Очевидно, що "визнання шпигуна" грузинські спецслужби мають намір використати як доказ "підступних планів Москви" щодо Тбілісі. Питання лише коли і де. Можливо, це покажуть на засіданні Північноатлантичного альянсу у Брюсселі чи Грузії, напередодні чергової акції опозиції. Мовляв, не час зараз президента засуджувати.
Як показуютьостанні події з уявним обстрілом двох президентів на осетинському кордоні провокації не завжди спрацьовують. Або до грузинських партнерів у Європі просто втратили довіру.