Театр на даху «Чому люди не»
Театр на даху: «Чому люди не»
Наразі виставу грає нинішній актор театру — Олександр Бєляєв, а декораціями до постановки послужив інший дах. До речі, у п'єсі дія відбувається саме на даху, тому і обрана для спектаклю локація не випадкова.
За словами режисера, за сім років змінилася ідеологія постановки. Оксана пояснює свій нинішній погляд на матеріал тим, що не бачить у персонажі суїцидника, який зневірився завоювати довіру цього світу. Для неї в першу чергу - це людина, яка кинула виклик самому собі. Причому всередині нього йде протистояння дитини, яка має питання до Бога і нездійснені мрії, і дорослої людини, розгубленої, пригніченої, яка не знає, як жити.
На імпровізованому (але ретельно підготовленому) сценічному майданчику, на висоті восьмого поверху, перед глядачами постає молодик, скуйовджений і нервовий.
Хвилюючись, він починає плутано згадувати про те, що привело його на дах. Персонаж Олександра Бєляєва ставить питання собі, Богу, в якого тут і зараз готовий повірити, проектує свій монолог на глядачів, вступаючи з ними у взаємодію, ніби вони справді стали свідками його акту самовираження.
Усі нечисленні мистецькі засоби у спектаклі — приховані метафори. Наприклад, герой, говорячи про жорстокість «собакодавів», випускає з рук маленьку заводну машинку, що нестримно неслася по сцені, тим самим проводячи паралель між невинними дитячими іграми з жорстокою дорослою реальністю.
Незважаючи на амбітні заяви про стрибок з даху, глядачі розуміють, що безіменний герой не зневірений самогубця, а звичайнісінька людина,якого все і в одну мить звалилося сніговою грудкою. Його охопив дитячий страх невідомості та нерозв'язності дорослих проблем.
Глядач може випробувати себе, перевіривши, чи вдасться у фіналі, як у дитинстві, прослизнути за головним героєм у його новий світ, наповнений новими фарбами, довгоочікуваним прозрінням… А якщо не вийде, то після вистави можна залишитися полежати на даху Арт-готелю, намагаючись згадати десять заповідей чи гадати, чому люди не літають як птахи.