Тема Комедія «Господар»
Ван Карпенко-Карий драматург, актор, режисер, громадський та культурний діяч. Наган до славного роду Тобілевичів, які зробили великий внесок у розвиток драматургії атру другої половини ХІХ ст. біографічні відомості
Навчався у чотирикласному училищі у Бобринці.
З 14 років працював канцеляристом, пройшов шлях від писаря до секретаря міського поліцейського управління.
З 1865 р. жив у Єлисаветграді, керував аматорським театральним гуртком, налагодив зв'язки з діячами українофільського громадського руху,
1883Г.околоЗвільненоСоСлужби, вступив до української театральної трупи Г. Старицького, гастролював з нею в містах України.
1884 р. - за участь у діяльності таємного народницького гуртка та допомогу політичним «злочинцям» висланий на три роки в м. Новочеркаська, де був підручним коваля, потім відкрив палітурну майстерню.
- драматичні твори (18 п'єс, 3 етюди):
-комедії «Розумний дурень», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Господар», «Суєта», «Життєве море», «Сірванець XVIII ет.»;
Драми «Нещасна», «Бродяга», «Наймичка», «над Дніпром», «Злидні іскра поле спалить і сама зникне», «Гандзя»;
- трагедії «Бондарівна», «Сава Чалий»;
- Критичні роботи, рецензії, переклади.
Жанр:Соціальна сатирична комедія, в якій за допомогою драматичного відображення життя створено неповторну модель дійсності.
Зв'язок з іншими творами драматурга
Історія написання та тематичні особливості
Твір написано 1900 р.
І. Карпенко-Карий був добре знайомий із життям сільських багатіїв, з методами їх збагачення, завдяки якому звичайні, але спритні селяни своїми доходами не лише зрівнялися з колишніми.дворянами, а часом і перевершували їх.
Розкриваючи у численних ситуаціях прийоми господарювання господаря, драматург на конкретному, взятому з життя матеріалі показує всю механіку блискавичного збагачення тих нових власників земель, що мають «мужицьку» походження, акцентує на антигуманному характері їх господарювання,
Комедія складається із чотирьох актів.
Дія відбувається переважно в кабінеті господаря, де зосереджується управління господарством, крім II дії, місцем якої є двір, сад перед будинком Пузиря (йдеться про обурення робітників нещадною системою придушення),
Внутрішня композиційна структура п'єси допомагає розкрити суть явища збагачення в динаміці – русі «господарського колеса».
Важливу роль композиції твори грає розташування дійових осіб у творі. Сам Пухир розкривається у відносинах з іншими персонажами.
Терентій Гаврилович Бульбашка господар, мільйонер.
Марія Іванівна – його жінка.
Феноген праворуч господаря.
Маюфес фактор [посередник].
Павич кравчиня з міста.
Зеленський, Ліхтаренко – економи.
Шашков шахмейстер [фахівець з розведення овець].
Петро Петрович Золотницький – родовитий багатий пан.
Калиновим вчитель гімназії.
Зозуля помічник Ліхтаренків.
Петро. Дем'ян. Дівчина. Натовп робітників.
Короткий переказ твору
Кабінет. Ява І II До кабінету заходить помічник господаря Феноген із халатом у руках. Слідом заходить Маюфес, посередник під час укладання торгових угод, давній знайомий Феногена. Феноген жартівливо звертається до Маюфеса, що той, мовляв, усі гроші загрібає. Фактор відмовляється, а Феноген нагадує йому, що він купив чудовий будиночок. Маюфес заперечує,що за ці роки інші вже собі не хату купили, а палати. Потім вони починають розмовляти про халат Пузиря.
Феноген. Халат мільйонера! Бачите, як багатіють. Ще такий є кожух, аж торохтить! Нового купувати не хоче, а від цього халата і від кожуха, повірите, смердить! Он, як люди багатіють, навчайтеся!
І розповідає зі сміхом, коли господаря у такому кожусі не пустили до земського банку. На це Маюфес відповів, що Терентія Гавриловича й у рогажі впізнають. Феноген просить Маюфеса підшукати йому на купівлю землю, п'ятсот десятин, ближче до вокзалу.
Ява ІІІ Зеленський, економ, просить Феногена, замовити слово за нього перед господарем: Терентій Гаврилович гнів на мене, і я боюся, щоб мене не перевели в чагарник на місце Ліхтаренка; а там менше платні, у мене сім'я.
Феноген, побачивши, що Зеленський дістає гроші, починає ніби відмовлятися, мовляв: Знаєте, наш господаре, час, щоб не подумав, що ви мене підкупили, у нього честь - перш за все! Зеленський умовляє його, що «погано ніхто нічого не робить; ви мені, я вам».
Ява IV Феноген підраховує гроші і залюбки думає: Якби не давали, то я б і не брав. А коли дають берії І сам господар наш усіх учить: з усього, каже, треба користь знімати, хоч би й зубами довелося тягнуть тяги! Та й сам Пузир розбагатів, то тут і гріха нема.
Ява V Феноген віддає халат дружині та дочці господаря, щоб вони його скоріше підлатали та занили. Жінки беруться; Марія Іванівна просить кравчину з міста зняти мірку та пошити халат чоловікові на іменини, бо сам він відмовляється купити новий.
Марія Іванівна боїться дарувати халат, бо людина буде гніватись, де взяла гроші. Те саме вирішили красиво розшити атласний халат буряками та овцями, а потім кравчиня запропонує Пузиреві його купити за дуже дешевоюціни.
Ява VI Бульбашка розмовляє з Маюфесом і каже, що справа важка. Адже в нього самого
Сорок тисяч овець боїться, що й для них не вистачить паші.
Маюфес. Де ж! Ось сказали: паші не стане. Минулого року, як я купив у вас для одного німця валухів, пам'ятаєте? - то для приймання три дні їхали вашою землею. їхали ми цілий день. Чия земля? - Запитуємо. - «Терентія Гавриловича Пузиря». На другий день знову запитуємо: Чия земля? - «Терентія Гавриловичам І лише на третій день, надвечір, почалася земля Гаврила Опанасовича Чобота. Німець сказав: "У цього господаря більше землі, ніж у нашому герцогстві".
«Зі світу по нитці голого сорочка». Бульбашка за допомогою Маюфеса погоджується допомогти купцеві Михайлову організувати хибне банкрутство, взявши на випас його вівці дванадцять тисяч. При цьому вимагає за послугу двадцять відсотків із валової виручки.
Шашков, Зеленський та Ліхтаренко прийшли до Пузиря. Відбулася розмова між Пузирем та Зеленським щодо оплати праці селянам у Мануйлівці. Хазяїн ставить за приклад Ліхтаренка, який платить по п'ятнадцять-двадцять копійок, і дорікає Зеленському, що тридцять п'ять копійок це дуже багато і що він не вміє зробити дешевого працівника!
Зеленський пояснює, що має інші умови, а Пузир йому заперечує:
- Так ви зробіть у Мануйлівці бідність
І переводить Зеленського до Кущника, а Ліхтаренка – до Мануйлівки, щоб він і там «зробив злидні».
Зеленський скаржиться, а Феноген стогне та кашляє за дверима.
Ява IX Феноген розповідає Пузиреві про аферу Ліхтаренка, його помічника Зозулі, Пухир дякує вірному помічнику і скаржиться: «Кругом крадуть і крадуть».
Ява XII Господар розбирає пошту та дізнається з листа, що його дочка хоче сватати син великого землевласникаЧоботи. Феноген застерігає його, що треба спитати Соню, адже вона може й не погодиться. Бульбашка дивується, як це так, щоб не погодилася. Адже майбутній жених – один у батька, а батько – господар на всю округу.
Далі Бульбашка дізнається, що отримав орден Станіслава другого ступеня на шию і радіє: недаремно пожертвував на притулок.
Ява XIII Візит сусіда дворянського роду Золотницького до Пузиря.