У магазинах може з’явитися генетично модифікований лосось
Атлантичний лосось, вирощений фахівцями з генної інженерії, незабаром може з'явитися на полицях магазинів. У США після десяти років дебатів Комісія з контролю продуктів харчування та медикаментів схиляється до ухвалення остаточного рішення щодо заявки на постачання генно-модифікованої риби, пише Technology review.
Декан факультету рибного господарства та дикої природи у Державному університеті та Політехнічному інституті штату Віргінія Ерік Хеллерман пояснив, що на остаточне рішення Комісії впливатиме те, як трансгенні тварини сприймаються та вирощуються у різних країнах світу. Чекають свого часу й інші тварини, вирощені в такий спосіб. До них входять і деякі сорти риби, і велика рогата худоба, стійка до коров'ячого сказу, і особливі еко-свині, продукти життєдіяльності яких вважаються екологічно чистим добривом. Навіть якщо уряд надасть дозвіл на продаж такої продукції, як і раніше, гостро стоятиме питання того, як її сприйматимуть споживачі та виробники.
Управління з нагляду за якістю харчових продуктів має ухвалити рішення не тільки щодо продажу такої риби, але й визначити, чи потрібно вказувати на етикетці, що продукт є генетично модифікованим. Таке рішення є виключно важливим, оскільки потенційно може вплинути на реакцію споживачів.
Сьогодні генетично модифіковані рослини (такі як соєві боби, що використовуються для виробництва тофу) не маркуються. І хоча такі продукти викликали багато підозр у покупців, коли тільки надійшли у продаж приблизно десять років тому, зараз вони стали важливим елементом щоденного раціону багатьох людей.
Нова риба не відрізнятиметься від звичайного лосося розмірами. Просто вона в двавдвічі швидше досягає необхідних габаритів. Таку рибу почали вирощувати ще на початку 90-х років минулого століття. Вчені вживили лососеві ген, який відповідає за гормон росту. Його взяли з близькоспорідненого виду риби чавичі (лосось, якого вирощують традиційним шляхом, виробляє дуже мало цього гормону в холодних водах Атлантики).
Невелика частина ДНК, взята із ще одного виду, була додана червоній рибі для того, щоб контролювати здатність гена виробляти гормон росту. Такі генетичні рішення збільшують кількість вироблених гормонів вже перший рік життя лосося. Саме тому він досягає розмірів, які підходять для продажу вдвічі швидше, ніж риба, вирощена традиційним шляхом. Також модифіковані тварини набагато швидше переробляють їжу масою тіла. Як стверджують представники компанії AquaBounty, їх стратегія спрямована і на продаж ікри для рибних господарств. Це дозволить зробити даний сектор промисловості більш життєздатним через скорочення часу, необхідного для вирощування придатних для продажу особин.
На офіційних слуханнях, які будуть проводитися восени цього року, група експертів, скликана Комітетом Управління з нагляду за якістю продуктів харчування, вирішить, чи є така риба безпечною для вживання і чи не завдасть її вирощування шкоди навколишньому середовищу. Саме друге питання останнім часом ставало предметом гострих дискусій та великих досліджень.
Деякі вчені та екологи побоюються, що генетично модифікована риба може через необережність власників ферм потрапити у вільні води та з'єднатися з косяками звичайного лосося. Риба, яку постачають у більшість магазинів, найчастіше вирощують на океанському мілководді, і лосось може залишити ферму.через ушкоджені мережі. Лабораторні дослідження підтверджують побоювання, адже у разі нестачі їжі модифікований лосось витісняє своїх побратимів, виведених у природних умовах.
Президент компанії AquaBounty Рональд Стотіш стверджує, що його співробітники активно працюють над цією проблемою, шляхом стерилізації особин, що виключає запліднення дикої риби. Крім того, модифіковану рибу вирощують виключно у закритих резервуарах. Стотіш також вважає, що такий лосось, навпаки, становить велику цінність для навколишнього середовища, оскільки виробники можуть вирощувати його в безпосередній близькості від місця продажу, скоротивши таким чином витрати на транспортування.
Але з такою точкою зору згодні далеко не всі. Енн Капсуцинскі, професор розвитку науки в Дартметському коледжі стверджує, що для роботи наземні рибні ферми використовують величезну кількість води та енергії, щоб забезпечувати проточність рідини. Жінка дуже сумнівається, що компанії зможуть отримувати реальний прибуток від такого закритого вирощування лосося у резервуарах на суші.
Капусцинські також стурбована тим фактом, що вимоги до вирощування модифікованого лосося на суші не регулюють ризик втрати риби із закритих резервуарів. На думку професора, слід враховувати і той факт, що рибальські ферми знаходяться і в інших державах, і ніхто не зможе гарантувати, що в цих країнах настільки ж жорстко контролюють процес вирощування, тому ризик змішування модифікованого та дикого лосося залишається високим.
Але головним питанням споживачів залишається безпека. Стотіш заявляє, що проведення тривалих досліджень показало, що в модифікованому лососі міститься стільки ж поживних речовин, як і в тому, якоговиловлюють в океані. Однак саме штучно вирощений лосось знижує ризик виникнення алергічних реакцій.
Поки до кінця не відомо, як відреагують звичайні покупці на таку рибу, власники рибних господарств продовжують ставитись до інновації песимістично. Серед противників виявилася Міжнародна Асоціація виробників лосося, Канадський альянс рибної промисловості та Асоціація рибних фермерів Британської Колумбії. За словами Рут Селмон, виконавчого директора Канадського альянсу рибної промисловості, виробники не підтримуватимуть розведення трансгенного лосося для подальшого продажу в магазинах, доки не буде остаточно доведено, що він безпечний для здоров'я і ринок дійсно потребує такої продукції. Поки що такої потреби немає.
Довга боротьба компанії «AquaBounty» (вперше заявка на затвердження нормативних актів була подана у 1995 році) підтверджує необхідність налагодити масове вирощування генетично модифікованих тварин для подальшого виробництва продуктів харчування з них на продаж. Ще у 2008 році Управління з нагляду за якістю харчових продуктів розповіло, як вони регулюватимуть продаж генетично модифікованих продуктів. Але замість того, щоб розглядати їх як продукти харчування нового покоління, їх сприймають як медичні засоби для тварин, що і відображається на дивному статусі такої їжі у нормативно-правовому регулюванні.
Деякі вчені вважають, що такі перешкоди з боку влади можуть призвести до активнішого розвитку аналогічних досліджень, але в інших країнах. Наприклад, професор зоології з Університету Каліфорнії в Девісі вже створив генетично модифікованих кіз, здатних виробляти білок, корисний для імунітету людини. На думку вченого,продукти, отримані таким чином, можуть допомогти впоратися із серйозними розладами травлення у дітей. Для подальшої роботи він був змушений переїхати до Бразилії, влада якої погодилася прийняти норми для регулювання виробництва та продажу подібних продуктів. Крім того, уряд країни запропонував вченому фінансування для подальшого розвитку досліджень та постачання трансгенних тварин на широкий ринок.