Уявіть собі перше Різдво
Уявіть, що ви живете у Віфлеємі, і бачите двох людей на курній дорозі в долині, пішого чоловіка і жінку верхи на ослиці. Як неспішно йдуть вони. І часто зупиняються, щоб перепочити. Чому вони роблять зупинки так часто тепер, коли їхній шлях практично завершений?
Вони знову зупинилися, цього разу поряд з вами, і коли ви побачили обличчя жінки, серце ваше тьохнуло. На обличчі цієї молодої жінки, блідої та втомленої подорожжю, сяяла посмішка, яка, здавалося, відбиває всю радість небес.
Тієї ночі ви не спали. Незрозумілим чином ви знали, що це особлива ніч, і щось особливе має статися. Щось таке дивне, що ви навіть боялися дихати, побоюючись порушити тишу.
Цієї ночі у Віфлеємі було дуже тихо. Наче прислухаючись. Мов чекаючи чогось.
Пізно вночі на вулиці почувся галас. Ви чули вигуки чоловіків, кинулися до дверей і дивилися на тих людей, що кричали вночі.
Що вони говорять? Вони бачили ангела!
Ангел сказав їм про Немовля, що народилося у Віфлеємі, і вони називали Немовля «Спаситель» і «Господь». На власні очі вони бачили Немовля в хліві, за заїжджим двором.
Ви не бажаєте більше чекати, щоб почути ще щось, і вибігаєте до заїжджого двору, навколо нього — до хліва. І повільно, обережно входите усередину.
Так, вона там. Та молода жінка з променистою посмішкою. Вона спирається на стійло. Очі її заплющені. Чоловік стоїть поруч.
За ними, в яслах – Дитя. Крихітний. Щільно загорнутий у лляну тканину. Сплячий так солодко, як і кожен новонароджений. Сплячий так, ніби світ не чекав тисячі років цього моменту. Сплячий так, ніби ваше життя, моє життя та життя всіх на цій земліне пов'язані з Його народженням. Сплячий так, ніби з цієї миті всі гріхи і страждання світу — не Його проблема.
Ви запитаєте її — чи можна доторкнутися до Немовляти? Не будити Його, просто торкнутися Його руки? О, що це буде за мить! Протягнути руку і торкнутися Сина Божого!
Підписуйтесь:
Тим не менш, я не заздрю людям, які жили у Віфлеємі тієї ночі, оскільки вони не зрозуміли всього, що це новонароджене дитя мало зробити: вимовляти слова радості нещасному світу; показувати любов людям, настільки ненавидимим іншими; досягти перемоги над гріхом та скорботою світу.
Ми з вами маємо велике благословення жити зараз, коли справа Його любові закінчена. Він так само близький до нас сьогодні, як був близький тоді до тих, хто живе у Віфлеємі. І навіть ближче, оскільки нам сьогодні немає потреби простягати руку, бажаючи торкнутися Його.