українська Німеччина, 2012, 48, Чому пірати носили у вусі золоті сережки
А ми на ваш «не натяк» відповімо: ні, не тому. Але перш ніж пояснити справжню причину, одразу обмовимося: золоті сережки носили не всі моряки (ким були фактично морські розбійники). Матеріал сережки був статусним: золоту носили лише старші офіцери, а з дорогоцінним каменем – взагалі лише особливо щасливі капітани, які ставили себе нарівні з високородним суспільством. Ну а прості, рядові матроси носили лише мідну чи бронзову сережку. Така «сережна» ієрархія існувала і в піратів.
У портових шинках моряк міг пропити весь одяг із себе – крім сережки. Адже це був його оберіг від злих духів, від аварії корабля і загибелі. Це вкотре. По-друге, це була свого роду ощадкас у вусі. Якщо корабель терпів аварію, але моряк рятувався – можна було продати сережку і виручити за неї гроші на дорогу назад додому. Суджено йому загинути в морі – сережка ставала передоплатою за власний похорон. Адже якщо труп викине на берег, прибережні жителі за християнською традицією поховають його, взявши за працю сережу. Або навіть переправлять тіло для поховання до рідного порту пірата: багато хто з «морських вовків» спеціально гравірував на сережці назву порту. Якщо ж моряк гинув на кораблі у плаванні, сережки служили оплатою турбот команди, яка доставляла тіло загиблого його сім'ї. Зрозуміло, що чим багатшим був морський розбійник, тим більшою була його сережка.
Традиція оплати власного похорону у моряків пішла, можливо, з часів стародавніх греків, які вірили: щоб потрапити в царство мертвих, потрібно сплатити монетку в одну оболонку Харону – міфічного перевізника душ померлих по водах підземних річок.
Крім того, пірати, та й «порядні» моряки, були переконані, що носіння сережок лікує поганий зір, а проколоті вуха допомагають уникнути морської.хвороби.
Ну і ще одна версія говорить: сережка була знаком приналежності до справжніх професіоналів, і її носили тільки ті моряки, хто перетинав екватор.