українські весілля у XV-XVII століття - Історія України до 1917 року
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ АКТИВНОГО ВИВЧЕННЯ ВІТЧИЗОВОЇ: ЛЕКЦІЇ, ФОТО, ВІДЕО, АУДІО, КАРТИ, БІБЛІОТЕКА, АРХІВИ
українські весілля у XV-XVII століття
українські весілля не дуже урочисті; мало хто оточує наречену до трьох годин по полудні; а при виході з церкви паламар чи дячок обсипає наречену хмелем і хоче, щоб у неї стільки ж було дітей, як у хмелі билинок; інший, одягнений у овчинний кожух наввиворот, йде до неї назустріч, і бажає, щоб у неї стільки ж було дітей, скільки волосся на його одязі.
Нареченого відводять додому молоді люди, а наречену (всю вкриту) відводить стара, а піп іде з хрестом попереду. Вони сідають кілька днів за стіл, поставивши перед собою хліб із сіллю, але нічого не їдять. Тим часом хор хлопчиків і дівчат, які стоять нагорі, співає весільні пісні, такі непристойні, що сам Аретино почервонів би, якби їх почув. Потім піп і старі жінки ведуть наречену до спальні, де стара радить їй бути веселою та слухняною чоловікові; потім замикають там молодих годин на дві. Стара, тим часом, чекає ознак дівоцтва; отримає їх, йде з торжеством, вимагає від батьків подарунків, і вперше заплітає в косу волосся нареченої, яке доти висіло по плечах. Над стелями будинків завжди насипають на аршин землю для теплоти; але у наречених не повинно бути землі над головами (на знак того, що смерть тоді не повинна бути предметом роздумів); і це дотримується суворо.
Наречений кладе батіг в один чобіт, а дорогоцінний камінь або гроші в інший, і наказує нареченій знімати їх; якщо спершу потрапить їй у руки чобіт з дорогоцінним каменем, то він вважає її щасливою і дарує їй цей камінь; якщо ж вона зніме спершу чобіт з батогом, то вважається нещасливою і отримує запраці свої удар, який віщує її майбутню долю. українці поводяться з дружинами жорстоко і тримають їх у суворій покорі; але раніше вони поводилися з ними ще нелюдяніше, ніж тепер. Років три чи чотири тому один купець бив дружину свою доти, доки міг, батогом, пальця в дві товщини; нарешті змусив її надіти сукню, напоювану горілкою, три чи чотири рази перегнаною, запалив її і таким чином нещасна загинула в полум'ї. Без сумніву, цього лиходія скоріше можна назвати чудовиськом, ніж людиною; такі нелюди народяться від тигриць, а не від жінок, і він ніяк не заслуговує на ім'я людини доброї і мудрої. Найбільш язичники засуджують такі нехристиянські злочини.
Найдивніше, що її смерть не була помщена ніким, тому що в Укаїни немає кримінального закону, який переслідував би за вбивство дружини або раба, якщо вбивство вчиниться у покарання за провину; але вбивство - покарання дивне: мета покарання ніколи не полягала в припиненні життя, а завжди у виправленні. Деякі чоловіки прив'язують дружин за волосся і січуть зовсім голих. Такі жорстокості, однак, рідкісні, і причинами бувають лише невірність чи пияцтво. Тепер, як здається, чоловіки вже не так жорстоко поводяться з дружинами; принаймні батьки намагаються їх попередити і видаючи дочок своїх заміж, укладають умову. Вони вимагають від зятя, щоб він постачав дружину пристойними сукнями, годував її доброю і здоровою їжею, не бив, звертався ласкаво і пропонують багато інших умов, подібних дещо з тими правилами, які наказують в Англії звичаї, що набули чинності закону. Коли договір порушено, вони звертаються з проханням до суду, а суд, як завжди, вирішує справи не безкорисливо. Я хотів би, щоб Англійці взяли з українських судів приклад у швидкості рішень,наслідуючи їх у підкупності.
Нинішній стан України, викладений у листі до друга, який живе в Лондоні. М., 1846. С.3-5.
Мініатюра: К.Е.Маковський, «Боярський весільний бенкет уXVII столітті»