Ужвій, Наталія Михайлівна
Зміст
До 1912 року родина жила у селищі Брудно поблизу Варшави, де Наталія відвідувала залізничне, а згодом міське училище. З 1915 по 1921 рік працювала вчителькою у селах Волинської, потім Полтавської губерній. У Золотоноші (нині Черкаська область) вперше взяла участь у спектаклях аматорського драматичного гуртка. У 1922 році гурток був перетворений на пересувний театр при Наркоматі освіти УРСР.
1922 року поїхала до Києва, де вступила до другого складу Першого театру Української радянської республіки ім. Т. Шевченка (нині Дніпровський драматичний театр імені Т. Шевченка). У театрі навчалася акторській майстерності в Івана Мар'яненка. 1923 року закінчила театральну студію при театрі.
Для творчості Ужвій характерні реалістично поглиблене розкриття психології героїнь, створені нею образи відрізняються одухотвореною поетичності, схвильованістю, сповнені глибоких почуттів та думок, поєднують цілісність, пластичність із філігранною відшліфованістю.
У Харкові, на той час столиці Української РСР, Ужвій опинилася в центрі мистецького та політичного життя республіки, стала активним учасником процесу українського культурного відродження.
1933 року була втягнута в кампанію «викриття» Курбаса, змушена була підписувати листи з його осудом.
1936 року залишає розгромлений театр «Березіль» і переїжджає до Києва. З цього моменту до кінця життя — актриса Київського драматичного театру ім. І. Франка. На сцені театру під керівництвом режисера Г. П. Юра глибоко розкриваються нові грані самобутнього таланту актриси. Від експериментального новаторства Курбаса вонапереходить до класичної манері і досягає у цьому не меншого успіху.
Під час війни разом із театром перебувала в евакуації у Тамбові, потім у Семипалатинську та Ташкенті.
У репертуарі актриси близько двохсот тринадцяти ролей.
З 1926 року знімалася у кіно. Найбільшим досягненням актриси в кіно стала героїко-драматична роль партизанки Олени Костюк у фільмі «Райдуга».
Наталія Ужвій разом із сином позувала скульптору М. Г. Манізеру для фігури Катерини на багатофігурному пам'ятнику Т. Шевченка в Харкові (1933—1935).