Відгуки про книгу українська зі словником
Ірина Левонтіна
| ISBN: | 978-5-17-094876-5 |
| Рік видання: | 2016 |
| Видавництво: | Corpus |
| Серія: | Corpus |
| Мова: | український |
Найкраща рецензія на книгу
Купи лінгвістичних нотаток, зібраних в одну книгу. Пізнавально, і завжди – з гумором! Книгу можна перечитувати неодноразово – за одне прочитання, всього й не запам'ятаєш. Мабуть, одна з найбільш довгограючих книг у моїй бібліотеці – я читала її в метро, я читала її на ніч, я перечитувала окремі розділи за обідом – чудовий тематичний блог у книжковому форматі. Можу рекомендувати всім, хто цікавиться соціологією та лінгвістикою, зокрема; та що там - рекомендовано всім, хто цікавиться у відкритті чогось нового для себе, для душі, так би мовити :)
Тверда обкладинка, 464 стор. Формат: 60x90/16 Тираж: 3000 екз.
Поділіться своєю думкою про цю книгу, напишіть рецензію!
Рецензії читачів
Нарешті дожувала, пардон, дочитала.
Спочатку це були окремі нотатки, які потім звели до книги. Але практика ще й ще раз доводить: не можна так просто взяти і віднести кільце в Мордор. пардон, публікувати під однією обкладинкою розрізнені нотатки. Це різні жанри - і текст треба "зачісувати", а часом взагалі переписувати.
Але справа не лише у стилістиці. Багато нотаток залишають відчуття здивування: а що сказати хотіла? Явище позначено, над ним пожартовано - а далі? Якось все на бігу, на бігу. Особливо пригнічує в цьому плані останній главок, де страшенно незграбно розповідаєтьсяісторія лінгвіста Залізняка
"Не, все зрозуміло, що ти мала на увазі, але що саме ти мала на увазі?!"
Нарешті дожувала, пардон, дочитала.
Спочатку це були окремі нотатки, які потім звели до книги. Але практика ще й ще раз доводить: не можна так просто взяти і віднести… Розгорнути
Нещодавно почали з'являтися в наших краях люди зі Сходу. Високі, більше схожі на дойчів з чорним волоссям або навіть на чухонців, я в цих етносах не дуже розбираюся, ну та не в цьому суть. І кажуть вони якось дивно, так що навіть близько сенсу не зрозуміти. Ну, якщо вже так обертається, треба щось робити – ловити хвилю, як каже мій племінник (він зараз у Столицях живе; вчений, словечок новомодних знає прірву, бережи його Ісус). Чи не замкнутися ж у своєму господарстві, зустрічаючись лише з родичами та односельцями? Треба і на ринок ходити, і в порту іноді промишляти, щоби від життя не відстати зовсім. Загалом, взялася я вивчати цю мову дивовижну. Сиділа довго я над підручниками, словниками та іншими талмудами, весь жир у свічках попалила. Спробувала говорити, а вони сміються… Розгорнути