Вівчарство в сучасній Україні

За часів СРСР основним завданням вівчарства було отримання вовни. Однак зараз, як це не сумно, ситуація в Україні така, що ця вовна стала мало не відходами виробництва - немає на неї попиту, оскільки майже немає переробних підприємств. Тому сучасне українське вівчарство орієнтується майже виключно на одержання м'яса. Селекційно-племінна робота в країні теж занепала, так що кількість поширених порід овець скоротилася до мінімуму. Ось найпопулярніші породи зараз.

Романівські вівці. Старовинна українська шубна порода. Добре приживаються у центральних та північних регіонах України. Дають чудові овчини – це вигідно, якщо є можливість вичинки (або надійний варіант збуту овчин). М'ясо романівок зазвичай подобається українцям-сіверянам, але жителі Кавказу та Середньої Азії (регіонів розведення курдючних овець) вважають романівську баранину несмачною. Характерна риса романівських овець - багатоплідність (плодючість 250-300%), причому молока у маток не вистачає на всіх ягнят. Якщо тримати десяток овечок "для себе" - ягнят неважко вигодувати козячим молоком (коров'яча їм не дуже підходить). А у великому отарі організувати годування ягнят набагато важче.

Едільбаєвські вівці. Курдючна порода із Казахстану. Чудово почувається у південних степових районах Укаїни, у північних районах приживається погано. У південних регіонах з м'якими малосніжними зимами може пастись навіть узимку, на злегка припорошених снігом пасовищах. Зрозуміло, при глибокому снігу – тримати у стійлі та годувати сіном. Плодючість 110-120%. Смак м'яса – типовий для курдючних порід.

Вівці Тексель (Texel). М'ясна порода овець, виведена вГолландії. Добре приживаються у середній смузі України, вже стали популярними. Текселі витривалі, добре переносять вологий клімат. Плодючість 140-230%, молока у матки вистачає на 2 ягнят. Ягнята ростуть швидко. Порода відрізняється дуже високою м'ясною продуктивністю. М'ясо мармурове, без специфічного запаху. М'ясні якості текселів добре передаються при схрещуванні коїться з іншими породами.