Заява про штучне запліднення та трансплантацію ембріонів
Фертилізація in vitro (IVF) та трансплантація ембріонів застосовується у багатьох країнах для лікування безпліддя. Ця операція має сприятливі наслідки як для пацієнта, так і для суспільства в цілому, не тільки як спосіб боротьби з безпліддям, але і як шлях уникнення генетичних аномалій, а також для проведення фундаментальних досліджень з репродукції та контрацепції.
Всесвітня Медична Асоціація закликає всіх лікарів до дотримання норм медичної етики та до дбайливого ставлення до здоров'я майбутньої матері та ембріона з перших днів його життя. З метою надання допомоги лікарям у розумінні та виконанні своїх етичних обов'язків, ВМА робить цю Заяву.
З етичної та наукової точок зору, медична допомога виправдана при безплідді, що не піддається медикаментозному та хірургічному лікуванню, особливо у випадках:
a) імунологічної несумісності;
b) непереборних перешкод для злиття чоловічої та жіночої статевих гамет;
c) безпліддя з невідомих причин.
У всіх випадках лікар може діяти лише за умови добровільної, поінформованої та усвідомленої згоди донора та реципієнта. Лікар повинен завжди діяти так само і в інтересах дитини, яка народиться після проведення операції.
В обов'язки лікаря входить надання пацієнтам повної інформації, на доступному їх розумінню рівні, про мету, спосіб, ризик, незручності і можливу невдачу операції та отримання їх згоди. Тільки лікар, який пройшов відповідну спеціальну підготовку, може взяти на себе відповідальність за виконання операції. Лікар повинен завжди діяти відповідно до всіх законів та підзаконних актів, етичних та професійних норм, встановлених національною медичною асоціацією та іншимимедичними організаціями країни, що належать до цього випадку. Пацієнти мають таке ж право на дотримання таємниці та невтручання в особисте життя, як і за будь-якого іншого методу лікування.
Якщо при IVF утворюється надлишок яйцеклітин, які не будуть негайно використані для лікування безпліддя, їх подальша доля повинна бути визначена спільно з донорами. Зайві яйцеклітини можуть бути:
b) піддані кріоконсервації з метою збереження у замороженому вигляді;
c) запліднені та піддані кріоконсервації.
Рівень медичних знань, що стосуються питань дозрівання, запліднення, початкових стадій поділу та розвитку людської яйцеклітини далекий від досконалості. Необхідно продовжити експериментальне вивчення цього питання у суворій відповідності до Гельсінської декларації та за письмовою згодою донорів.
Техніка IVF та трансплантації ембріона може бути корисною при дослідженні механізмів виникнення та передачі генетичних аномалій, а також щодо питань їх профілактики та лікування. У той же час вона здатна породити серйозні моральні та етичні проблеми для лікаря та пацієнтів. Лікар не може знехтувати своїми моральними принципами, але при цьому має з чуйністю та повагою поставитися до моральних та етичних принципів пацієнтів. Лікар повинен нести відповідальність як перед пацієнтами (учасниками експерименту, добровільна та усвідомлена згода яких необхідна), так і перед законом; крім того, його дії мають відповідати професійним етичним нормам. Дотримання принципів «Гельсінської декларації» ВМА має поширюватися як на всі дослідження з IVF та трансплантації людських ембріонів, так і на всі проблеми, що виникають у ході цих досліджень.
ВМА пропонує невтручатися у процес запліднення з метою вибору статі плода, крім тих випадків, коли таке втручання дозволить уникнути зчеплених зі статтю вроджених патологій.
Техніка IVF та трансплантації ембріонів передбачає можливість донорства яйцеклітин, сперми та ембріонів; при цьому біологічні донори не обов'язково можуть стати батьками дитини, що народжується в ході цієї операції. Використання донорських гамет або ембріонів може поставити лікарів та пацієнтів, які беруть участь в операції, перед проблемами юридичного, морального та етичного характеру. Лікарі зобов'язані дотримуватися всіх законів та етичних норм національних медичних асоціацій та інших медичних організацій, уважно ставитися до своїх пацієнтів, поважати їх моральні та етичні принципи, та утримуватися від будь-яких маніпуляцій з донорськими гаметами та ембріонами, які не узгоджуються з перерахованими. Лікар може відмовитись від тих видів втручань, які вважає неприйнятними.
Техніка кріоконсервації гамет розширює можливості донорства. У дозволених законом випадках, заручившись згодою донорів гамет або ембріонів, які не збираються стати батьками майбутньої дитини, лікар повинен переконатися в тому, що реципієнти візьмуть на себе повну відповідальність за долю людини, що ще не народилася, а донори відмовляться від своїх прав і домагань на дитину після його народження.
Якщо це не заборонено законами країни, національною медичною асоціацією або іншими медичними організаціями, при наданні допомоги дорослій жінці, яка не має матки, може бути використана процедура так званого «сурогатного материнства». Усі учасники такої процедури мають дати усвідомлену добровільну згоду на її проведення. При ухваленні рішення про використання цьогоСпособу, лікар повинен зважати на всі законодавчі, етичні та моральні аспекти проблеми «сурогатного материнства».
Сказане не означає, що ВМА безумовно підтримує ідею «сурогатного материнства», при якому жінка за винагороду погоджується на штучне запліднення спермою чоловіка з метою народження дитини, яка буде усиновлена цим чоловіком та його дружиною.
ВМА безперечно відкидає будь-який комерційний підхід, при якому яйцеклітини, сперма та/або ембріон стають предметом купівлі-продажу.