Збільшення вилочкової залози
Питання, що таке тимомегалія чи збільшення вилочкової залози повторюється у консультаціях негаразд рідко. Тимус - це загадкова залоза, про яку взагалі мало інформації, не кожен знає, навіщо він потрібен, де він розташований, наскільки небезпечне його збільшення і як це взагалі лікувати, що з цим пов'язано. А коли дитині ставлять цей діагноз – це призводить до багатьох тат і мам у глибокий шок, адже це пов'язано з імунітетом, як думають батьки.
Загальні дані Синдром збільшеного тимусу у малюка - це особливий збірний термін, він включає кілька різного роду проблем з тимусом. Проблеми з тимусом можуть бути через те, що порушується безпосередня функція вилочкової залози, або потім це може бути результат вторинних порушень тимусу, що виникають через лейкоз, ревматизм або тиреотоксикоз. Тімус знали давно, його описали ще в кінці сімнадцятого століття, але про його функції стало більш-менш зрозуміло тільки до середини 19 століття, коли тимус віднесли до залоз внутрішньої секреції, тобто виділяє біологічно активні речовини.
Вилочкова залоза, як інакше називають тимус, є особливою системою, яка складається з особливих клітин і лімфоцитів, що його просочують. Це парний орган, що складається з часточок і розташований у середостінні, всередині грудної порожнини, за легенями. До народження малюка тимус має свої максимальні розміри, близько 4% від маси тіла дитини. Усередині тимусу розташовані спеціальні тільця, і їх вважають тим місцем, де виробляються гормони. Сьогодні вони досить вивчені і найбільш відомі гормони - це тимозин і тимопоетин, а також особливі фактори тимусу і тимарин, але про їхню гормональну функцію поки що трохи відомо.
Ці речовини разом або поокремо певним чином впливають деякі види обміну – змінюють рівень цукру, знижуючи його, і кальцію, також знижуючи його. Крім того, ці речовини знижують кількість органічного фосфору в області м'язів скелета, впливає на кровотворення, зростання тіла та ступінь статевого дозрівання, впливають на імунітет та розвиток лімфоїдної тканини. У міру віку відбувається інволюція або зворотний розвиток тимусу, вона відбувається в кілька стадій і проявляється в поступовому зникненні лімфоцитів з тканини тимусу і тілець, що виробляють гормони. А сама тканина тимусу починає заміщатися жиром або склерозується.
Чому тимус зростає? Точні причини збільшення тимусу не встановлено до цього дня, але є певні фактори, які сприятимуть розвитку збільшення тимусу. Це хронічні хвороби батьків, проблеми з вагітністю та обтяжений акушерський анамнез мами, що пошкоджує вплив на зародок ліків, алкоголю, вагітність із резус-конфліктом. Крім того, до проблем з тимусом призводять гострі інфекції, наявність хронічної патології, недоношеність, асфіксія. Крім того, є вказівки на пологові травми, дистрес-синдром або порушення розвитку зародка. Сприяє розвитку тимомегалії рахіт та алергія, порушення харчування, туберкульоз та сифіліс, хірургічні інфекції, вакцинація, пневмонії та сепсис. До проявів можуть призводити проблеми з обміном речовин та ендокринна патологія, проблеми з нервовою системою, пухлини та хвороби крові, вплив хімічних, фізичних та генетичних факторів.
За рахунок того, що фактори різноманітні і викликають тимомегалію, можна виділити кілька видів тимомегалії, як патологічного синдрому. Насамперед, варто виділити тимомегалію, яка виникає через функціональнийнапруги органу (та й усієї лімфатичної системи теж) у періоді, коли йде активна адаптація малюка до умов миру з мікробами та вірусами. Цьому допомагають ще й особливі умови роботи гормонального фону малюка в період раннього дитинства – у дітей висока секреція гормону росту та відносно низька кількість гормонів стресу (гіпофіза та кори надниркових залоз).
Ще однією причиною збільшення тимусу стають екстремальні впливи на зародка і пода при вагітності – це відбувається при впливі рентгена, інших опромінення, ацетону та спирту, а також тимус страждає через гіпоксію під час вагітності та асфіксії під час пологів. Він різко розростатиметься при розвитку у малюка в перші дні після народження вірусних або мікробних інфекцій, впливу сильних алергенів, збою в гормональному фоні – це дає сильне реактивне збільшення тимусу.
Всі ви знаєте про стрес, що стрес поганий і хороший (хто не знає, скоро напишу статтю). Так ось тимус відіграє безпосередню роль механізмах розвитку стресу і збільшується в період адаптації до стресу і потім повільно, але чітко зменшується. Це все цілком зрозуміло, гормони стресу мають деякий імунопригнічуючий ефект і тимус збільшується компенсаторно, щоб під час стресу різного роду інфекції або алергени не перевели стрес у патологію. Але якщо стрес тривалий, хронічний, тимус починає «усихати», відбувається його патологічна інволюція під впливом гормонів кори надниркових залоз. Тоді страждає функція тимусу з виробництва лімфоцитів та роботі імунітету, порушується гормоно-утворююча функція тимусу та розбалансується обмін речовин та робота імунітету.
Патології вилочкової залози. Якщо зміни в тимусі проявляють себе як патологічні, тоді починають виникати ознаки тієїсамої тимомегалії, точніше саме збільшення тимусу є ознакою так званого лімфатичного діатезу. Це гостра форма імунологічних поломок і тому схильність до розвитку хронічних імунопатологічних процесів. У середньому у дітей він виникає у 6-13%. До цього явища відносять збільшення аденоїдів та мигдаликів, переважання в крові лімфоцитів, та особлива чутливість до вірусних та мікробних інфекцій, звана «із соплів не вилазить!». Найсильніше таке явище виражене у перегодованих дітей-штучників, що мають світлу шкіру та пухке тіло. Вони зазвичай хворіють щомісяця-два, мають хронічні проблеми носоглотки, а якщо розпитати бабусь-дідусів – батьки в дитинстві були такі самі.
Отже, у поєднанні із збільшенням вилочкової залози у дитини відзначаються сімейна схильність до ангін, гайморитів та отитів, алергія у рідних, сімейство страждає збільшенням маси тіла аж до ожиріння. Дитина зазвичай теж щільна, зі збільшеними лімфовузлами, часто хворіє, має часті порушення в кишечнику (проблеми випорожнень), прояви харчової алергії та дерматити з 2-3 років життя. Часто у таких дітей бувають екземи та дерматити, реакції на ліки та труднощі в адаптації до садочка. У такому разі лікар ставить дитину на диспансерний облік та проводить курси лікування – профілактику частих застуд, обмежувальні та загартовувальні заходи, із закопуванням у ніс препаратів інтерферону, курсу дибазолу по 20 днів на місяць, курсами по 2-3 міс. Крім того, таким дітям призначають імунотерапію – пентоксил, аскорутин та вітаміни з групи Важливо дотримуватись і повноцінної дієти з обмеженням тваринних жирів та заміною їх на рослинні, обмеження в харчуванні солі. Обов'язковим має бути призначення овочів та фруктів, продукти з калієм, пектинами та іншими.
Іншіпатології, пов'язані з тимусом За класифікацією вчених, які вивчали проблеми тимусу, виділяються кілька видів проблем, що торкаються тимусу. Усі вони визначають ступінь ураження, стан тимусу, ступінь його розширення за рентгеном та клінічну форму проблеми. Виділяються вроджені проблеми та набуті протягом життя, крім того, органічні (коли порушена будова) та функціональні (коли дефектів будови немає, але порушена злагоджена робота тимусу). Крім того, можна виділити первинний рівень проблеми, коли тимус вражений спочатку, і він дає в організмі ланцюг подій, і вторинне, коли тимус уражається наявною хворобою.
Вроджені вади вилочкової залози виникають внутрішньоутробно, коли впливає на плода. Функціональним збільшенням тимусу вважатимуться його збільшення при ГРЗ, пневмонії тощо. Але приблизно через три місяці тінь тимусу на рентгені приходить до норми. Якщо ж зміни незворотні, тимус починає атрофуватися, особливо при тривалих та сильних ураженнях. Особливо сильно уражається тимус при патології ендокринних залоз та нервової системи. Є три форми змін тимусу:
- Шкірна форма з поразкою дихання, це застуди від народження тривалого характеру, затяжний їх перебіг, перехід їх у хронічну форму та формування астми. Крім того, паралельно з ними проявляються шкірні проблеми у вигляді алергічного висипу, мокнутий та попрілостей. - форма з ураженням травлення та сечової системи, проявляється частими блювотами, відрижками, болями в животі та порушенням випорожнень. Може бути збільшення печінки, ураження сечових шляхів.
- форма з ураженням серця та судин. Ці дітки від народження бліді з коливаннями тиску та непритомністю, часто виявляється субфебрилітет. Виявляються шуми в серці, часті ангіни з поразкоюсуглобів та судин. Надалі може формуватись ревматизм.
У другій частині нашої поеми ми обговоримо клініку збільшення тимусу.