Золотий бовван, Старий Заповіт
Золотий бовван
Навуходоносор не забував про боввана, якого бачив уві сні. І що більше він думав про нього, то більше йому хотілося самому зробити схожу статую і виставити її на загальний огляд. Його бовван повинен бути цілком золотий – принаймні зовні – і вражати всіх своїми розмірами.
Цар наказав своїм майстрам, і невдовзі всі могли бачити працівників, які зводять величезного боввана на широкому відкритому полі неподалік Вавилону. Істукан виблискував на сонці і був у п'ятнадцять разів вищий за людський зріст.
Навуходоносор закликав усіх видатних людей своєї імперії на урочисте відкриття пам'ятника. Зібрався і натовп простих людей.
Безліч народу тіснилося на полі, де стояла статуя, якою відтепер мали поклонятися всі піддані Навуходоносора. Попереду стояли сатрапи царя та всі важливі посадові особи. Придворні музики готувалися грати. Тут уперед вийшов глашатай і вигукнув:
- Народ імперії, коли ви почуєте звуки труби, сопілки, цівниці та гуслів, падіть ниць і вклоніться золотому бовванові, якого поставив цар Навуходоносор. А хто не впаде і не вклониться, негайно буде кинуто в піч, що палає вогнем.
Натовп миттєво замовк. Ніхто не рухався. І ось звуки труб порушили тишу. І всі люди, від найзнатніших до найпростіших, впали ниць перед золотим бовваном.
Усі, крім трьох юдеїв.
Троє друзів Данила безстрашно залишилися стояти. Вони не збиралися поклонятися жодному бовванові. Вони залишилися вірними Господу та Його заповіді – служити Йому одному.
div > .uk-panel'>" data-uk-grid-margin>
