10 років по тому або зустріч одногрупників
Мені 27. Ну, майже 27. Цього року буде 10 років, як я і ще 27 осіб (а може й менше) закінчили коледж і з цієї нагоди ми маємо зустріч. Хоча, я б не сказала, що випадок якийсь вже рідкісний, ці тітки (а вони все старші за мене на пару років) завжди знайдуть привід, щоб збагрити своїх улюблених чад, у подвійній, потрійній кількості своїм коханим чоловікам, так само не першим по рахунку.
Так от як я собі уявляю зустріч через 10 років після випуску: помічаємо хто як змінився, у кого що в житті сталося, хтось повинен зубожити і погано виглядати, хтось погладшати, хтось розбагатіти і стати красенем, ну як це у фільмах показують. Але як це буде насправді: гірше стали виглядати майже все, за винятком мене (так-так, знаю, що це нескромно) і пари-трійки одногрупниць, які як і я незаміжня і без дітей (група "невдах" в очах інших). Хлопці від'їлися і поміняли український автопром на іноземний кудлатого року, але обговорювати це не ризикують, бо вони в меншості, тому разом з рештою ведуть дискусії на тему: "а ми сьогодні самі сіли на горщик". Ця тема ніколи не втратить актуальності, тому що ті, які встигли відправити своїх дітей до школи, щоб не втрачати теми для розмови з тими, хто не встиг – народжують другою. Дівчата перетворилися на жінок, тіток невизначеного віку, ваги і розміру, але при цьому вважають себе на порядок вищими, багатшими і стабільнішими, ніж ті, у кого дітей і чоловіків немає. Все визначає кількість, а якість вже нікого не повинна хвилювати. І неважливо навіть, що народивши другу дитину від другої (а може й третьої) чоловіка, досі не знаєш, що слово "декрет" таки пишеться через Е, а не І. Головне по балах набрати. Чоловік є, дитини є, квартира є, робота є – місію виконано.
Отож, до чого я веду, може не йти на цю зустріч? Мене там все одно не зрозуміють, адже я поїхала вже давно з того міста, де окрім як виходити заміж за першого вільного і не зовсім спившого, вважається успіхом, народити дитину і сидіти три роки в декреті самоціллю, напиватися в барах горілкою з нагоди і відпалювати до ранку – головною розвагою? Хоча. Якщо раптом комусь стане цікаво, то можу поїхати на такий захоплюючий захід і порівняти свої очікування з дійсністю і якщо вони вражаючим чином не співпадуть – можете кинути в мене тапком.
P.S. Нічого не маю проти дітей, чоловіків та одногрупників)
Пишу вперше, тому якщо що, тапками можете кидати вже зараз