Біопсія печінки при раку
Діагноз раку печінки може бути підтверджений патологоанатомічно за допомогою цитологічного, гістологічного дослідження або їх комбінації (методи вказані в порядку зростання точності) після біопсії.
Рутинне виконання біопсії печінки у пацієнтів з цирозом печінки не показане у випадках, коли можливе отримання достатньої інформації за допомогою візуалізуючих методів та/або аналізу сироватки крові на a-фетопротеїн.
Рішення про виконання біопсії печінки при раку має ґрунтуватися на даних обстеження з урахуванням потенційних недоліків методу. Застосування біопсії печінки при раку обмежене через ймовірність розвитку кровотечі та вираженого больового синдрому. Більше того, при проведенні черезшкірної голкової біопсії можлива дисемінація пухлини судинного русла. Частота таких ускладнень після виконання черезшкірної голкової біопсії або черезшкірних ін'єкцій етанолу становить 1-5%. Пухлинний процес у місці пункції відмежований підшкірними тканинами. Шкірні метастази відрізняються повільним зростанням і можуть бути видалені без істотного впливу на подальше виживання пацієнтів. Якщо ймовірність отримання хибнопозитивного результату при використанні сучасних методів дослідження досить низька, то при орієнтації тільки на дані пункційної біопсії можливе застосування необґрунтовано агресивної хірургічної тактики, наприклад, резекції або трансплантації печінки.
У майбутньому, мабуть, стане можливим вивчення молекулярного профілю пухлинних та інших новоутворень, що дозволить розробляти оптимальну тактику лікування. 30-40% результатів тонкоголкової пункції виявляються помилково негативними, тому при отриманні негативних даних діагноз пухлини не можна виключати повністю.