Чому Кіт Річардс досі не у могилі BBC News українська служба
Поділитися повідомленням у
Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні.
Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні
Автобіографія Кіта Річардса з "Ролінг стоунз" - це фактично сповідь про зловживання всім, чим тільки можна зловжити. Як же вийшло, що він досі живий?
Його ім'я давно стало синонімом надмірностей рок-н-ролу; його мемуари в деталях описують роки та роки споживання наркотиків у геркулесових дозах; він відмовився від кокаїну лише у 62-річному віці, коли розкроїв собі череп, впавши з пальми. На дерево він піднявся, щоб запастися кокосовими горіхами.
Кіт Річардс, якому зараз 66 - ходячий список того, що робити не можна. І впродовж його довгого життя всіх оточуючих постійно мучить загадка: як йому це вдається?
За словами експерта з проблем залежності доктора Роберта Лефевера, директора реабілітаційного центру "Проміс" із рідного для Річардса графства Кент, його довголіття має лише одне пояснення: "Мабуть, він складний, як бик".
Однак мемуари самого Річардса дозволяють припустити, що насправді він був куди обережнішим із будь-якими речовинами, ніж здавалося публіці, з подивом спостерігає за його вакханаліями.
"Я розгулював Оксфорд-стріт [вулиця в центральній частині Лондона] з плиткою гашишу розміром зі скейтборд", - один з типових пасажів книги.
Він стверджує, що в 1967 році він впустив до себе поліцейських (бо перебував у напівнепритомному стані через неабияку дозу ЛСД), і боббі виявилися "карликами в темно-синьому з сяючими деталями і шоломами".
У 1978 році він кинув героїн, потрапивши за ґрати п'ять разів, але з кокаїном покінчив лише 2006-го, після інциденту зкокосовою пальмою, через яку потрапив під ніж нейрохірурга.
Щоправда, паралельно створював великі рок-альбоми, які ставали джерелом натхнення цілих поколінь гітаристів і авторів.
У своїй книзі він визнає: фінансовий достаток давав йому можливість поглинати заборонені препарати набагато більших обсягів, ніж міг би собі дозволити типовий наркоман. Але, додає Річардс, "я дуже прискіпливо оцінював свої дози. Я ніколи не приймав більше того, що потрібно для легкого кайфу".
"Чого в мені не було, то це жадібності, - додає музикант. - Коли люди починають відлітати, вони думають, що якщо приймуть більше, то стане ще краще. А це не так. Особливо з кокаїном".
"Можливо, йдеться про певний спосіб контролю, і, можливо, я в цьому плані людина рідкісна, - пише Річардс. - Навіть коли я курив дур, я був абсолютно переконаний у тому, що моє тіло - це і є мій храм ".
Ця заява - не з тих, що більшість асоціює з особистістю Кіта Річардса, але його біографи завжди наголошували на прагненні музиканта приховати свою сутність від нездорового інтересу публіки - приховати за допомогою звичного моторошного іміджу.
Зовсім не часто, наприклад, у пресі обговорювався той факт, що Кіт Річардс - це не тільки секс, наркотики та рок-н-рол, але ще й колекціонування раритетних книг, і людина, яка раптом може з натхненням говорити про своє дитяче кохання до громадським бібліотекам, який намагався скласти каталог тисяч томів своєї особистої бібліотеки за допомогою десяткової класифікації Дьюї.
Проте гігантські обсяги шкідливих речовин, спожитих Річардсом протягом його довгого життя, ставлять перед фахівцями непросте питання: чому ж він досі не в могилі? Відповісти на нього не так просто,зазначає професор Лефевер.
"Чи генетичні тут причини, чи у нього утворився якийсь імунітет, все ж таки у нього, схоже, надзвичайно життєздатна конституція, - каже експерт. Але попереджає: - Не варто приймати це за даність. На кожного Кіта Річардса є багато людей, які вмирають".
І справді, нагадує письменник і журналіст Девід Куантік, таких людей було чимало - Грем Парсонс, скажімо, або інший учасник "Ролінг стоунз", Брайан Джонс, - долі яких можуть бути доказом того, що Річардс просто створений із міцнішого матеріалу, чим більшість смертних.
"Таке відчуття, що інші вмирають, щоб Кіт Річардс міг жити, - зауважує Куантік. - І все ж навряд чи діти стануть брати з нього приклад. Подивіться, адже у нього не обличчя, а чорнослив якийсь".