Чукотський автономний округ безкоштовний гектар землі, золото тависокі ціни
Афоніна:
- Всім доброго дня. Наших радіослухачів вітаємо ми:Анастасія Бондарєва і я,Олена Афоніна, провідні програми «Губернатор». Сьогодні у програмі «Губернатор» ми вирушимо на Крайню Північ. Сьогодні нам належить дізнатися про радощі та проблемиЧукотського автономного округу. Він входить до складу Далекосхідного федерального округу. І поговоримо про те, як із вирішенням проблем справляється губернатор Роман Копін.
Бондарєва:
– Давайте скажемо кілька слів, щоб було зрозуміло нашим радіослухачам. Можливо, не всі пам'ятають, як далеко від нас знаходиться Чукотка. Плюс 9 годин різниця з Москвою. Якщо ми говоримо про те, скільки туди добиратися, то – лише повітрям, бо залізниці туди немає. Це 8 годин. Там у нас найпівнічніше місто Укаїни знаходиться і східне – Анадир. 10 місяців зими. У них літо лише 2 місяці, +5+10 середня температура. На Чукотці проживає лише 50 тисяч осіб.
Афоніна:
- Причому у найбільшому місті проживає трохи більше 14 тисяч. Ось туди ми з вами сьогодні й вирушимо. Між іншим, саме там проходить морський кордон із Америкою. Так що можна сказати, що далі забиратися просто нікуди. Проте поговорити про Чукотський автономний округ нам сьогодні хотілося б. Хоча б тому, що цей округ пов'язаний з ім'ям попереднього губернатора Романа Абрамовича, який залишив, безумовно, свій слід у цьому краї і слід позитивний. Я знаю, що мешканці Чукотки сприймають його, як і раніше, як такого благодійника.
Що зараз відбувається у Чукотському автономному окрузі, як він живе, які проблеми є та як їх вирішують.
Бондарєва:
- Давайте це ми й дізнаємось.
«Якщо говорити про Чукотку, то слово «саме» ми скажемо не раз і не двічі. Це найпівнічніший і найсхідніший регіон України. Мис Дежнева - крайня точка для всієї Євразії. Міжнародна лінія зміни дат проходить між островами Берінгової протоки, тому мешканці Чукотки першими в Україні починають ранок нового дня. Саме тут найвища середня зарплата у країні. За даними Росстату, у 2015 році вона склала 78 900 рублів. Але й найдорожчі товари також тут. Мінімальний продуктовий набір на Чукотці коштує майже 8400 рублів, утричі більше, ніж у найдешевшій Курській області.
Однією з основних галузей економіки Чукотки є видобуток золота. Її частка обсягом промислового виробництва регіону становить 44%. Усього ж в окрузі зосереджено 10% розвіданих в Україні запасів золота. Цього року на Чукотці, як і в інших регіонах Далекого Сходу, планується розпочати безкоштовне виділення земельних ділянок. Але чи будуть затребувані землі за умов суворого клімату?»
Афоніна:
- Ти знаєш, Насте, мені здається, це дуже гарне питання, яке можна поставити і нашим радіослухачам. Зрозуміло, не кожного дня, не кожного місяця і навіть не кожного року ми літаємо на Чукотку. Я думаю, що більшість наших радіослухачів там жодного разу і не були, тому що занадто дорогий авіапереліт. І це ще одна проблема Чукотки. У зв'язку з цим постає питання. Край багатий, а раптом ти отримаєш гектар безкоштовної землі на Чукотці, копнеш її, а там золото. Відразу збагатився, і відразу забезпечив себе на все життя. Але це жарти, а тепер поговоримо серйозно.
Бондарєва:
Афоніна:
- Питання, яке ми ставимо радіослухачам. Вам цікавий цей проект – отримати гектар землі наЧукотці? Якщо так, то чому ви можете звернути увагу на цю програму? Чи ідея безперспективна стосовно Чукотки, туди ніхто із середньої смуги не поїде?
Бондарєва:
- Порівняно з іншими регіонами Далекосхідного округу інтерес до отримання ділянки на Чукотці значно нижчий. Наприклад, під час роботи над законопроектом у Держдумі до нас надійшло всього три звернення від громадян, які цікавилися можливістю та умовами отримання «далекосхідного гектара» безпосередньо на Чукотці. На те є об'єктивні причини. Значна віддаленість округу від центральних районів країни, складна транспортна схема, суворі кліматичні умови, які не дозволяють людям вести особисте підсобне господарство або мати дачі, відсутність автомобільної та залізничної мережі.
Найімовірніше, враховуючи цю специфіку Чукотки, інтерес громадян з інших регіонів до земель округу буде досить низьким. Ми сподіваємося, що реалізація закону дозволить закріпити в окрузі мешканців та їхніх дітей, що постійно проживають, а також залучити фахівців у сільську місцевість.
Афоніна:
- Ну так, із фахівцями якраз велика проблема, у тому числі й з медиками, з учителями.
Ось Сергій із Москви написав: «Треба було б ще в пустелі роздавати землю – на тобі, Боже, що нам не годиться». Ось так Сергій оцінив перспективи роздачі «далекосхідного гектара» саме на Чукотці.
На зв'язку з нашою студією директор Міжнародного центру розвитку регіонів Ігор Меламед. Ігоре Іллічу, чому такий низький інтерес до «далекосхідного гектара» на Чукотці, до цієї програми?
Меламед:
- Треба розуміти, що на Чукотці клімат досить серйозний. Тому переміщатися туди людям із середньої смуги – справді треба себеподолати. Все-таки у нас тут інші температури. Але водночас є люди, яким важливо… На Чукотці не так погано. По-перше, це Анадирський район, найрозвиненіший на Чукотці. По-друге, для певних цілей, якщо, звісно, цього є бажання, на Чукотці є певні умови, зокрема й у ведення сільського господарства. Не треба сільське господарство проектувати на сільське господарство середньої смуги України. Зрозуміло, що ніхто там не займається вирощуванням великої рогатої худоби, а займаються вирощуванням оленів, переробкою оленів, видобутком морського звіра тощо. Якщо людина має такі схильності, то більше, як на Чукотці, це робити ніде не можна.
Бондарєва:
- Ігор Ілліч, а крім «далекосхідного гектара», ми знаємо, найбільший ТОР (територія випереджального розвитку) знаходиться на території цього регіону, Беринговський. Наскільки нам відомо, там уже укладено перші угоди. Як перспективи саме з цього напряму ви оцінюєте?
Меламед:
- У цьому напрямі я дуже високо оцінюю перспективи. Тому що Берингівський ТОР багато в чому пов'язаний із Берингівським родовищем кам'яного вугілля. Це дуже гарне родовище, там досить високий інтерес інвесторів до нього, бо він вдало розташований. Вугільні родовища в Україні, головна їхня складність – як це вугілля потім до порту довезти. А на Чукотці це не так далеко, хоча теж треба визнати, що в цьому районі поки що немає ні транспортної інфраструктури, ні енергетичної, але це можна подолати. І тоді можна возити вугілля безпосередньо морем, що значно дешевше, ніж, скажімо, з того ж Кузбасу 3 тисячі кілометрів до найближчого порту везти вугілля. Він потім стає, на жаль, просто неконкурентоспроможним на вільномуринку.
І взагалі ці родовища Чукотки, якщо брати, наприклад, інвестиційний проект, родовище Піщанка, це один із найбільших проектів із видобутку міді. Навіть на першому етапі це 80 тисяч тонн мідного концентрату. Це дуже добрий проект.
Афоніна:
- Вітаю. Знаєте, я абсолютно впевнений, що це абсолютно бездумний, безглуздий проект. Ніхто з європейської частини України туди не поїде. Ви можете навіть опитати тих людей, які мешкають на Чукотці. У них одне бажання – скоріше виїхати звідти. Навіть ті люди, які там живуть, вони відмовляються від тих земель, які там уже є, кажуть: заберіть у нас ці землі, ми хочемо повернутися до європейської частини України.
Афоніна:
- Хтось із ваших знайомих?
Сергій:
- Так, з моїх знайомих також. Деякі просто не мають грошей приїхати до європейської частини України. Вони готові просто віддати свої землі. Вони живуть у цих селах, вони готові просто так, безкоштовно їх віддати, аби лише переселитися до європейської частини України. Знаєте, чи правильно хтось написав, що це порівняно з тим, що запропонувати десь в Антарктиді землю чи в пустелі, на кордоні з Казахстаном. Це приблизно те саме.
Афоніна:
- Ігоре Іллічу, досить песимістичний дзвінок у нас прозвучав. Як ви вважаєте, чи справді так все сумно на Чукотці?
Меламед:
– Тут треба розуміти таке. По-перше, на Чукотці зараз лишилося менше 50 тисяч населення. І політику, яку проводив багато років уряд Чукотки, губернатор Чукотки, вона саме зводилася до того, що людей, які хочуть виїхати і не можуть знайти себе на сьогоднішній Чукотці, їм просто допомагали виїхати. Швидше я сказав би, що хтось хотів, ті поїхали. На Чукотці залишилося менше 20%населення по відношенню до радянських часів. І справді, людям допомагали виїхати. Бо якщо у них немає роботи та немає інтересу до життя на Чукотці, то старалися, допомагали. І це свідома політика керівництва Чукотки.
Щодо того, хто поїде, скільки поїде. Дивіться, у нас перший етап «далекосхідного гектара» - це всередині Далекосхідного федерального округу. Все дуже швидко буде ясно, чи всередині округу є у когось інтерес переміститися на Чукотку чи ні. Звичайно, скажімо, Ханкайський район Приморського краю кращий для ведення сільського господарства, принаймні у традиційному його розумінні.
Афоніна:
- Ігоре Іллічу, а хто зараз інвестує в Чукотку більше – українські чи закордонні бізнесмени?
Меламед:
– Сьогодні, мабуть, закордонні більше. Тому що у нас власники по золотодобувних підприємствах – це не українські компанії. Це основні сьогодні підприємства Чукотки. Це родовище Купол насамперед. Чукотка ж у нас поступається з видобутку золота тільки Красноярському краю, вона понад 30 тонн золота дає на рік. Це другий за величиною золотодобувний регіон країни. Це основні надходження до бюджету Чукотського округу. Берингівське родовище вугільне – теж дивимося з погляду іноземних інвесторів. І Піщанка, мідне родовище, поліметалеве родовище. Якщо ми зараз будемо встановлювати, як це планується, плавучу атомну станцію, то це дуже великі гроші, вона піде за рахунок федерального бюджету, то у нас інвестиції федерального бюджету виявляться більшими або, принаймні, такого ж масштабу, як вкладення іноземних інвесторів.
Афоніна:
Бондарєва:
– Одна з проблем, про яку нам розповіли мешканці Чукотки. Надходили листи про те, яканепроста ситуація склалася з наданням медичної допомоги у селищі Амгуема. Це одне з найбільших селищ Чукотки. Там закрили лікарню з цілодобовими ліжко-місцями, лікаря перевели до сусіднього селища. Сусідній - це не 20-30 кілометрів, а 90. Зрозуміло, що за важких умов добиратися туди не година і не дві, а набагато більше. Писали звернення і до Загальноукраїнського народного фронту, і саме вони докладно займалися цим питанням. Ми напередодні ефіру поговорили з його представником, керівником регіональної робочої групи ОНФ «Соціальна справедливість» Іриною Юріївною Вулькіне.
Ірино Юріївно, у селищі Амгуема чому така ситуація склалася із закриттям лікарні? Наскільки ми знаємо, саме до вас зверталися люди, просили допомогти, не достукавшись до чиновників.
Вулькіне:
- На вашу думку, це було таке поспішне рішення ухвалене із закриттям стаціонарної лікарні?
Вулькіне:
- Так. Розумієте, наш регіон особливий, населені пункти далеко далеко знаходяться. Основний транспорт, якщо щось трапляється у селах, це санітарний, який працює лише за хорошої погоди. Тобто, можна кілька днів чекати, якщо щось трапиться. І важко бути в селі, якщо там немає тих самих ліжок цілодобових, де можна було б спостерігати, лікувати. Ми, жителі півночі, хотіли б, щоб на федеральному рівні були внесені зміни до існуючих штатних нормативів медичного персоналу для лікарень, поліклінік, розташованих у районах Крайньої Півночі. Тобто обов'язково має бути хоча б 3-5 ліжок. Для таких сіл, як Амгуема, потрібні виїзні форми надання медичних послуг, тобто комплексні пересувні медичні бригади, загони, як хочете назвіть.
Бондарєва:
- Ми також поставили це питання чиновникам, вони нампідтвердили, що зараз проблему вирішено, лікар є, також вони закуповують медичне обладнання, медичний автомобільний транспорт, який зможе доставляти жителів цього селища до лікарень зі стаціонаром та ліжками.
Ще одне важливе питання – це рейтинг губернатора Романа Копіна. Ми також дивилися рейтинг Фонду розвитку громадянського суспільства. Він у нас на високих позиціях. Чим вони пояснюються, ми запитали Петра Дмитровича Ханаса. Це політичний консультант, директор Далекосхідного консалтингового центру.
Ханас:
- Є кілька причин для цього. Треба розуміти, що це один із найбільш електорально керованих суб'єктів Далекосхідного федерального округу з відносно невеликою кількістю виборців. За всю свою історію лише один раз кардинально змінився політичний режим на території, 2000 року губернатором став Роман Абрамович. Всі свої підприємства він зареєстрував на території Чукотки, у кілька разів тим самим підвищивши доходність бюджету Чукотки. Деякі експерти навіть жартують, що в Україні є суб'єкт Федерації, який містить олігарх.
Щодо його досить високих рейтингів, вони загалом виправдані, оскільки Роману Копіну вдалося вибудувати досить ефективну економічну модель. Цього року на території Чукотки почав працювати ТОР Беринговський. Це один із найбільших ТОРів на Далекому Сході. Досить активний щодо лобіювання інтересів суб'єкта Федерації губернатор. При поверхневому аналізі можна сказати, що досить ефективний і шановний, що легко обирається губернатор на цій території.
Аудіо: Чукотський автономний округ: безкоштовний гектар землі, золото та високі ціни