Дайвер, його дивовижна подруга і найвідданіший пінгвін
Йоріко дозволяє не лише торкатися себе, але навіть цілувати. Але дозволяє вона це тільки Хіроюкі.
Чоловіка звуть Хіроюкі Аракава (Hiroyuki Arakawa) і він вважає рибу Йоріко своєю давньою подругою. Йоріко - азіатський вівцеголовий губан, це досить велика риба, і крім як з Хіроюкі, мабуть, інших випадків, щоб ця тварина була рада суспільству людини, ніхто не спостерігав. І тому ця дружба по-справжньому є унікальною.
Хіроюкі та Йоріко товаришують уже 25 років.
Як розповідає Хіроюкі, він зустрів Йоріко, під час своїх рутинних занурень у воду – з 18 років він працює дайвером. В одну із зустрічей він помітив, що риба просто лежить на дні і майже не ворушиться. Можливо, вона була поранена, можливо, знесилена з іншої причини, але було очевидно, що здобути собі їжу вона більше не могла. І тоді японець сам упіймав для неї п'ять крабів і приніс їх їй. Так, він підгодовував бідолаху протягом десяти днів, поки Еріко не одужала.
*Мені здається, вона знає, що це я врятував її тоді.*
Звичайно, Хіроюкі та Йоріко не можуть спілкуватися словами, але між ними справді є певний зв'язок. Риба дозволяє людині не лише наближатися до неї, а й гладити себе і навіть цілувати. Таке можна було б очікувати від одомашненої тварини, але коли поводиться так риба в океані - це справді дивує.
Хіроюки Аракава під воду відвідує свою подругу.
Вчені вірять, що деякі види риб справді можуть розрізняти обличчя людей, хоча, на жаль, це ще не перевірено науково. "Мені здається, вона знає, що це я врятував її тоді. Зрозуміло, що будь-хто може приручити тварину, підгодовуючи її. Але так, щоб тварина дозволила торкатися себе - такий трапляється нечасто," -розмірковує Хіроюкі.
Дивовижна дружба між людиною та рибою.
Цікаво, що єдине дослідження на тему було проведено в університеті Оксфорда. Вчені взяли для дослідів кілька тропічних риб-бризгунів та показували їм зображення з обличчями. Одне зображення вчені виділяли, бризкаючи водою. Пізніше риби дізнавалися про це зображення серед більш ніж 40 інших портретів. Відсоток впізнавання досягав 86, навіть коли всі особи були приблизно однакового типу і мали схожий колір волосся. До цього експерименту вважалося, що мозок риби настільки примітивний, що фізично не здатний розпізнавати риси обличчя. Однак Хіроюкі знав, що це не так навіть без додаткових підтверджень з боку вчених.
Пінгвін, який отримав прізвисько Діндім (Dindim), був знайдений 71-річним бразильцем Жоау Перейра де Соуза (Joao Pereira de Souza) на прибережних скелях неподалік Ріо-де-Жанейро в 2011 році. Птах був забруднений нафтою і не міг рухатися. Все, що їй залишалося, — це повільно й болісно вмирати з голоду.
Бразилець приніс пінгвіна додому, де обережно відмив нафту. Цілий тиждень він годував Діндима рибою, а потім, коли здоров'ю птиці вже ніщо не загрожувало, Жоау спробував відпустити її на волю. Пінгвін не погодився з цим рішенням і залишився жити поряд із людиною. Тільки коли його оперення повністю змінилося (на це пішло 11 місяців), Діндім вирушив у дорогу.