Доповідь про компас, які вони бувають

Наразі вважається, що компас відкрили 2000 років до нашої ери китайці. Цей не мореплаваючий народ використовував його для пересування по пустелях. У 12 столітті нашої ери, араби запозичували ідею і конструкцію компаса у китайців, а через століття, "голка, що плаває" стала надбанням і європейців. "Плаваюча голка" тому що перші компаси європейців являли собою голку з магнітного матеріалу, насаджену на пробку і опущену у воду. У китайців пристрій компасів був складнішим і витонченішим. У третьому столітті, один китайський філософ описував пристрій компаса, яким користувалися його сучасники. Цей компас формою нагадував ложку, або ківш. І не дарма, тому що ідея визначати сторони світла та напрямок прийшла з орієнтування за зірками. А найпомітніше сузір'я, яке допомагає в цьому Велика Ведмедиця, що нагадує ківш. Більше того, знайти непомітну Полярну зірку (північ) найзручніше по крайніх зірках ковша Великої Ведмедиці. Так от дуже гладко відполіроване днище компаса ставили на таку ж гладку поверхню і надавали обертальний рух. Ківш зупинявся і показував ручкою напрямок на південь. Саме тому його називали, до речі, "володарем півдня". Ну, вистачить про старовину, тим більше, що ні китайці ні араби не додумалися до винаходу лімба, картуша, на якому були відзначені напрямки на 4 сторони світла та середні між ними. Це у 14 столітті зробили європейці. А потім італієць, відоме навіть його прізвище – Флавіо Джуліо, розділив картуш на 16 частин. А послідовники поділили на 32 частини. У 16 столітті, зменшення шкідливого впливу качки стрілку стали встановлювати на карданний підвіс. Потім придумали цілик і мушку, потім арретир (гальмо) що б не псувавсяприлад, яким зараз не користуються. Тільки наявність компаса зробила можливість плавання морями, коли берега не видно. Цей нескладний прилад дав велике прискорення пізнання людством своєї колиски – Землі.