Еміл Димитров
У перші дні нового 2010 року я публікував переклад пісні «Моя країна, моя Б'лгарія» популярного у 60—70-х роках минулого століття болгарського співака Еміля Димитрова (1940-2005). Тепер публікую мій переклад ще однієї його пісні - "Ако сі дав". Пісня, до речі, виявилася вельми філософською.
Ако си дав на гладіння дари трохи хляб від своя хляб. Ако сидав на скитника дори іскриця огън від своя огън. Ако си дав на милата від свого сърце. Ако си дав на чужині живот від себе сі.
Ако си дав, ако си дав, як си дав від себе сі, не си жив, не си жив на працьо. Нікою не може та ти віднімати обічта, обічта на хората. Нікою не може да ти я вземі любовта, любовта към хората. І нікого і ніщо не ще ти віднімає верата в тях, верата в тях, верата в тях.
Ти зак'сняваш понякого, істино, але винаги ідваш, ідваш при нас.
Ако си взяв від славата на якійсь іншій дорогій частинці. Ако си чув від клюката і я повториш даруй одна секунда. Ако си ворог на підлія, но го послухай дори єдиний єдиний п'ят. Ако сяяв від залъка на свій приятель і го забравіш
Дали е трябвало, дали е трябвало, дали е трябвало разом і се рождаш?
Нікою не може та ти відібрати обічта, обічта на хората. Нікою не може да ти я вземі любовта, любовта към хората. І нікого і ніщо не ще ти віднімає верата в тях, верата в тях, верата в тях.
Ти зак'сняваш понякого істино, але винаги ідваш, ідваш при нас.
Якщо ти віддав голодному Хоча шматочок свого хліба, Якщо ти віддав мандрівникові Хоча б іскорку свого вогню, Якщо ти віддав своєю милою Своє серце. Якщо ти віддав за іншого Своє життя.
Якщо ти віддав, якщо ти віддав, якщо ти віддавщось своє, Ти не жив, ти не жив даремно.
Ніхто не може відібрати в тебе Любов, любов людей. Ніщо не може забрати у тебе Кохання, любов до людей.
І ніхто, і ніщо в тебе не забере віру в них, віру в них, віру в них. Ти іноді спізнюєшся, істина, Але завжди йдеш, йдеш до нас.
Якщо ти взяв від чиєїсь слави Хоча одну частинку, Якщо ти почув плітки І їх повторюєш Хоча одну секунду. Якщо ти ворог негідника, Але його слухаєш Хоча один-єдиний шлях. Якщо ти взяв шматочок хліба свого приятеля І його забуваєш,
Хіба треба було, хіба треба було, хіба треба було тобі взагалі народжуватися? Ніхто не може відібрати в тебе Кохання, любов людей.
Ніщо не може забрати в тебе Любов, любов до людей. І ніхто, і ніщо в тебе не відніме Віру в них, віру в них, віру в них.
Ти іноді спізнюєшся, істина, але завжди йдеш, йдеш до нас.