Фіксація великої рогатої худоби
Потенційна небезпека, що походить від великої рогатої худоби:
- рогаті тварини бідаються,
- можуть наступити на ноги дослідника,
- можуть притиснути до стіни, стовпа тощо.
- можуть завдати ударів тазовими кінцівками під живіт, розмашисто убік і назад.
Фіксація голови
Голову тварини утримують руками за обидва роги, прикриваючи великими пальцями їхні кінці.
Фіксація голови великої рогатої худоби може здійснюватися за допомогою носових щипців, накладених на носову перегородку.
Фіксувати голову можна за допомогою мотузки за роги.
Голову можна зафіксувати за допомогою недоуздка.
Фіксація кінцівок
Передні кінцівки можна фіксувати так само, як у коня, тазові кінцівки можна фіксувати за допомогою хвоста.
Відповідну кінцівку лише на рівні скакательного суглоба обводять хвостом зсередини назовні, потім спереду назад.
Фіксацію за допомогою хвоста застосовують при не болючих втручаннях в ділянці вимені та черевної стінки.
Можна використовувати гомільну закрутку - це значно безпечніше. Гомільна закрутка складається з мотузки, кінці якої пов'язані морським вузлом і палиці, довжиною 50 - 60 см.
Мотузку накладають на нижню третину гомілки, просувають під неї ціпок і скручують його.
Можна використовувати мотузку довжиною 3 - 4 м для одночасної фіксації обох тазових кінцівок в ділянці нижньої третини гомілки.
Тазову кінцівку можна фіксувати за допомогою палиці.
Палку проводять між скакательними суглобами по передній поверхні зовнішньої кінцівки. Потім дві людини максимально піднімають палицю і притискають її дообласті стегна кінцівки, що спирається.
Найкращим та безпечним методом фіксації є фіксація тварин у верстаті.