Господи! Я вдаюсь до Тебе, щоб не просити про те, чого не знаю
Оскільки людина спочатку створена слабкою і схильною до скоєння помилок, то вона завжди відчуває потребу вдатися до чийогось захисту, від тих проблем і труднощів, з якими вона стикається, а так само шукає підтримки перед небезпекою.
У Корані та Сунні докладно розповідається про те, як людина може позбутися труднощів, і про те, як і до чиєї захисту слід вдаватися. Цьому наведено багато прикладів. І навіть із цього приводу послано дві окремі сури. Почавши з цих двох сур, подивимося, з чого слід починати і як слід вдаватися до захисту Господа світів.
«Скажи: «Вдаюсь до захисту Господа світанку, від зла того, що Він учинив, від зла мороку, коли він наступає, від зла чаклунів, що дмуть на вузли, від зла заздрісника, коли він заздрить» (Фаляк 113/1 -5).
У цій сурі коротко пояснюється важливість застосування захисту Аллаха Всевишнього.
«Скажи: «Вдаюсь до захисту Господа людей, Царя людей, Бога людей, від зла спокусника зникаючого при згадці Аллаха, який навчає в грудях людей, від джинів і людей» (ан-Нас 114/1-6). 3>
У цій сурі людині наказується вдаватися до захисту Аллаха від зла джинів та інших людей.
«Хіба ти не бачиш? Цієї ночі були послані небачені раніше аяти. Куль аузу бі раббіль-фаляк і куль аузу бі раббін-нас» (Муслім, Мусафірін, 264).
Коли пророк Адам (алейхи салям) та його дружина Хавва, зробили помилку, то вдалися до захисту Аллаха, висловивши своє каяття наступним чином: «Господь наш! Ми зробили несправедливо по відношенню до себе, і якщо Ти не пробачиш нас і не змилосердишся над нами, то ми неодмінно виявимося одними з потерпілих втрат» (аль-Араф 7/23).
Пророк Нух (алейхи салям) вдаючись до захисту Аллаха від прохання того, про що в нього немаєзнання, сказав:
«Господи! Я вдаюсь до Тебе, щоб не просити про те, чого не знаю. І якщо Ти не вибачиш мене і не помилуєш, то я опинюся серед потерпілих збитків» (Худ 11/47).
Нух (алейхи салям) як батько звернувся до Аллаха з благанням про свого невіруючого сина. Однак Аллах Всевишній попередив Нуха (алейхи салям), вказавши на те, що його невіруючий син не належить до його родини. Після цього Нух звернувся до Аллаха зі словами, згаданими у цьому аяті.
Схоже попередження було зроблено і посланцю Аллаха (салаллаху алейхи ва саллям):
«Пророку і віруючим не належить просити прощення для багатобожників, навіть якщо вони є родичами, після того, як їм стало ясно, що вони будуть мешканцями Ада» (ат-Тауба 9/113).
Повідомляється, що причиною послання цього аяту є звернення посланця Аллаха (салалаху алейхі ва саллям) з благанням про прощення для свого дядька Абу Таліба, а також звернення деяких віруючих з такою благанням за своїх померлих родичів, які були ідолопоклонниками.
У наступних аятах йдеться про те, як пророк Юсуф (алейхи салям) вдався до захисту Аллаха від зла своїх братів і від зла жінки, яка намагалася спокусити його:
«Жінка, в будинку якої він жив, стала спокушати його, замкнула двері і сказала: «Іди до мене». Він сказав: «Врятуй Аллах! Адже він мій пан, який забезпечив мені прекрасне життя. Воістину, беззаконники не досягнуть успіху» (Юсуф 12/23).
«Він (Юсуф) сказав: «Упаси нас Аллах затримати когось замість того, у якого ми знайшли нашу річ. Вчинивши так, ми стали б одними з беззаконників» (Юсуф 12/79).
У багатьох хадисах посланник Аллаха (салаллаху алейхи ва саллям) вдавався до захисту Аллаха, говорячи:
«О, Аллах! Я вдаюся до Твоєї захисту відпоразки, лицемірства та аморальності. О мій Аллах! Я вдаюся до Твоєї захисту від бідності, невідомості та приниження. Я вдаюся до Твого захисту від скоєння несправедливості і від того, щоб бути підданим несправедливості» (Абу Давуд, Вітр, 32).
«О, Аллах! Я вдаюсь до Твого достатку від Твого гніву. Я вдаюсь до Тебе від Тебе. Як би я не вихваляв Тебе, цього буде недостатньо. Ти такий, як Ти вихваляв себе сам» (Муслім, Салят, 222).
«Я вдаюся до досконалого слова Аллаха від шайтанів, отруйних комах і пристріту» (Бухарі, Анбія 10).
«О, Аллах! Я вдаюся до Тебе від слабкості, лінощів, жадібності, боягузтво, старості і від мук у могилі. О Аллах! Удостой мою душу богобоязливості і очисти її. Ти найкращий з тих, хто очищає душу. Ти її друг і покровитель. О Аллах! Я вдаюся до Тебе від серця, що не знає смирення, від ненаситного нафса, від марного знання і від неприйнятої благання» (Муслім, Зікр 73).
Ми ж говоримо: «О, Аллах! Ми прибігаємо до Тебе так само, як вдавався до Тебе Твій посланець, посланий як милість для світів, і як прибігали до Тебе інші пророки. Удостой нас честі опинитися у вічному житті разом із пророками, праведниками, правдивими і шахідами».