Грейс Келлі, Портрет, Журнал OK!
Ні, Грейс не захоплювалася ні алкоголем, ні наркотиками, ні галасливими вечірками. Її пристрастю були чоловіки. У жодному разі не можна сказати, що вона була розпущена, — кожен новий роман Грейс розцінювала як потенційне заміжжя. Вона народилася в сім'ї власника однієї з найбільших будівельних компаній США Джека Келлі. Її мати, Маргарет, у молодості була фотомоделлю. Своє акторське покликання Грейс знайшла у стінах католицької школи «Рейвенхіл». На Різдво та інші церковні свята учениці влаштовували для громадян Філадельфії театралізовані вистави із життя святих та мучеників. Почавши з ролей янголят у масовці, майбутня актриса врешті-решт зіграла саму Діву Марію.
У чотирнадцять років Грейс перевели до найпрестижнішого приватного навчального закладу Філадельфії — до школи Сюзі Стівенс. Вже у старших класах дівчина зрозуміла, що має незвичайний талант — може легко зачарувати будь-якого чоловіка. У Стівенс-скул вона мала безліч романів, які, втім, не виходили за рамки поцілунків на задньому сидінні автомобіля. А ось невинності Грейс втратила перед випуском зі школи. Через багато років вона розповідала одній з подружок: «Я навіть не зрозуміла, як це сталося. Заїхала до подруги, а її не було вдома. Я вирішила поговорити з її хлопцем і якось несподівано опинилася з ним у ліжку».
У 1947 році, коли Грейс закінчила школу, її дядько, знаменитий драматург, лауреат Пулітцерівської премії Джордж Келлі, відвів сімнадцятирічну дівчину до Американської академії драматичного мистецтва. Племінницю "самого Джорджа Келлі" прийняли без іспитів. На цьому участь сім'ї у становленні актриси закінчилося, і вона почала самостійне плавання.
На одній із вечірок того ж 1948 року Грейс познайомилася з актором Алексомд'Арсі, який був удвічі старший за неї. Він довго не наважувався запросити Грейс до себе додому: вона здавалася йому невинною, сором'язливою дівчиною. Однак коли в таксі він торкнувся її коліна, Грейс дала зрозуміти, що не проти провести з ним ніч. Потім спільних ночей вони мали ще багато. Згодом Алекс розповідав: «Вона була надзвичайно сексуальна. Досить було торкнутися її, як вона відразу спалахувала. Я зовсім не хочу сказати, що Грейс була німфоманкою, вона просто відчувала оргазм і раділа з цього».
На другому курсі академії Грейс потрапила до групи тридцятирічного викладача, режисера Дона Річардсона. Якось дощового вечора Дон і Грейс разом виходили після занять, і викладач запросив дівчину до себе додому — погрітися. «Поки я порався на кухні, Грейс пішла в кімнату, а коли я повернувся, вона вже лежала в моєму ліжку, роздягнена, — згадував Дон. — У неї було чудове тіло! Я закохався у її зап'ястя, у її щиколотки, у її гарячу кров. Я відчував, що повинен взяти її під своє крило, захистити від негараздів». Коли Грейс представила свого коханого батькам, спалахнув скандал: батько сімейства дізнався, що Дон Річардсон — єврей, а це нехтувало йому як переконаного ірландського католика. Крім того, на той момент Річардсон ще був одружений. Режисера виставили з дому Келлі.
До двадцяти років у Грейс було вже чимало перемог на любовному фронті. Так, однією з жертв її краси став тридцятирічний шах Ірану Мохаммед Реза Пехлеві, з яким Грейс познайомилася на прийомі у готелі «Асторія». Там же були і апартаменти молодого монарха, де дівчина провела шість наступних ночей. На сьомий день шах зробив їй пропозицію. Грейс, яка мріяла про заміжжя, спочатку погодилася, проте потім зрозуміла, що заради життя в далекому Ірані їйдоведеться пожертвувати кар'єрою, до того ж, крім неї, у монарха можуть бути й інші дружини. І Грейс взяла своє слово назад, віддавши перевагу золотій клітині свободи і слави.
Партнером Грейс у її першому голлівудському фільмі став великий Гарі Купер. Між ними спалахнув роман, який, втім, закінчився, щойно погасли софіти на знімальному майданчику. Потім були зйомки у картині «Могамбо» та кохання з кумиром американських глядачів Кларком Гейблом. З ним Грейс усамітнювалася в наметі або купалася голяка в озері Вікторія. Але й цей роман спіткала та сама доля.
«Могамбо» приніс Грейс славу та пропозицію знятися у фільмі самого Альфреда Хічкока. Для участі в картині «У разі вбивства набирайте «М» режисерові знадобилася нордична блондинка, і Грейс Келлі чудово підійшла на цю роль. Хоча у Хічкока з Келлі ніколи не було роману, чарівність та сексуальність актриси не залишили режисера байдужим. «Оце була жінка! — через роки згадував він. — З ким вона тільки не переспала на зйомках, навіть із коротуном Фредді, нашим сценаристом! Ай та мала! Ну і Грейс!»
У 1955 році Грейс Келлі очолила американську делегацію на Каннському кінофестивалі і на одній із зустрічей познайомилася з Його Найсвітлішим Високістю князем Реньє III. У тому році Реньє виповнилося тридцять два роки. Він все ще не був одружений, він не мав спадкоємця. Щоб привернути увагу американського бізнесу до Монако, князь шукав дружину серед багатих та відомих американок. Грейс справила на нього враження серйозної, надійної та чесної жінки. Він зав'язав листування з актрисою, а за півроку запропонував їй руку і серце.
На початку 60-х Грейс спіткав важкий удар: у її батька виявили рак шлунка, і після тривалої боротьби з хворобою він помер. Другий удар трапився у 1967 році,коли четверта дитина Грейс померла в її утробі і після операції вона втратила можливість знову стати матір'ю. Сумним фоном була згасаюча пристрасть між Грейс і Реньє. Без сумніву, подружжя любило одне одного, але князь не був шанувальником світського життя, він рано лягав спати і мало розмовляв із дружиною. Грейс все частіше почувалася самотньою. Головного болю їй додали і діти, що подорослішали: старша, Кароліна, завела сумнівний роман, син Альбер не відставав, міняючи дівчат як рукавички, а Стефанія зв'язалася з сином актора Жан-Поля Бельмондо і постійно десь пропадала. Грейс виявилася одна в золотій клітці.
Що залишається робити жінці, оточеній байдужістю, пов'язаною палацовими протоколами та неможливістю займатися улюбленою справою? Грейс наважилася на відчайдушний вчинок: залишила палац і поїхала до Парижа, щоб грати у театрі. Там, у Франції, вона знову відчула себе вільною. Останні п'ять років до своєї раптової смерті вона насолоджувалась романами з тридцятирічними коханцями — режисером Робертом Дорнхельмом та бізнесменом Джеффрі Фітцджеральдом. Навесні 1981 року Реньє та Грейс відсвяткували срібне весілля. Подія була показною: подружжя вже давно не жило разом, перетворившись на добрих друзів.