Як ми хом’яка вбили
"Мля, він здох! Дружина мене вб'є."
Було це року 2005. Навчався я тоді студентом на заочному місті, в якому виріс і прожив до 19 років. Після, життя дало мені стусан під зад і я вмотав до столиці пускати нове коріння.
Приїхавши вкотре на літню сесію, зібравши всю нашу колишню банду (грали разом всякий жорсткий і не дуже м'ятал), рушили ми купатися на ставок. Туди-сюди, пиво, спека, посиділи добре.
Повернулися додому вже надвечір, та й що робити, плюхати сімки на лавочці не варіант. І тут один кореш заявляє, що його дружина вмотала до батьків на тиждень і нам просто необхідно влаштувати бешкет у нього вдома! Ми дуже не заперечували і ламанулися до нього, прихопивши дорогою пиваса і ще трохи пиваса.
Тут треба сказати, що коли я поїхав підкорювати столицю, наша метал-банда потихеньку розвалилася, а все інше муз.обладнання та інструменти осіли саме в тому місці, куди ми щойно дружно ввалилися, але ще впевнено стояли на ногах. Загалом застілля, за паскудну жисть, гітари і рвані глотки.
В один із походів на перекур на балкон було виявлено ВІН!
Тобто. хом'як, який спокійно сидів у своїй одноклітинній квартирі і іноді намагався поїхати своє колесо в примарне, але щасливе майбутнє. Господар і розпорядник бешкетника суворо попередив, щоб ми не чіпали хом'яка, а то дружина йому голову відкрутить - тиснути священну смердючу домашню тварину.
Це нешкідлива, на перший погляд звірюга, зовсім не підозрювала про те, що чекає на нього в найближчі кілька годин. Спочатку все зводилося до простого, з нашого боку, спостереження за ним з інгаляціями з нашого перегару, засовування пальців у клітину і іноді тикання в нього олівцем.
Поки що не сталося ЦЕ.
Після черговогозаходу до столу, господареві закортіло, і поки він ходив "рибкам воду поміняти", у мого друга І. дозрів геніальний план. Через силу забравши в мене гітару і витріщивши на мене свої скляні очі, його заїкаючий репродуктор пошепки мовив якісь слова, які я зрозумів тільки з другого разу.
"Чувак, давай погодуємо хом'яка."
Це був поштовх до пожвавлення вечірки, що стухає! Я відчув іскру між нашими напівбредовими свідомостями і ми як один злагоджений механізм кинулися виконувати кожен свої завдання.
І. метнувся до клітки і висмикнув звідти сплячого хом'яка. Я ж ламанувся до холодильника за морквою.
Те, що побачив господар хом'яка, що виходить з нужника, забрало у нього дар мови.
Я та І. стояли поряд, у І. з вказівного пальця хльостала кров.
"Він мене вкусив! Ссукааа!"
Потрібно сказати, що хом'як на той момент було вже благополучно повернуто в клітку.
А спантеличений погляд господаря хом'яка в мій бік неоднозначно натякав на відсутність ознак моєї осудності і на закінчення нашої пиятики.
Не вдаючись у подробиці і ні слова не кажучи про наш з І. витівкою, ми вжили залишки пива і виявили, що терміново потрібно бігти в цілодобовий магазин за добавкою.
Пошаривши по всіх кишенях, знайшлося лише пару купюр - якраз щоб завершити нашу пиятик. За добавкою я пішов із господарем хом'яка.
І. залишився втикати на хом'яка і, мабуть, готувати йому помсту за нанесені тілесні каліцтва.
Грошей у нас впритул вистачило на пачку Monte Carlo та пляшку вишневої наливки – пекельний шмурдяк на той час. Знову гітари, пісні... спати.
Хазяїн хом'яка попросив покласти його поряд з тазиком, а ми з І. валилися в різних кімнатах.
Першим прокинувся господар хом'яка, мало не перевернувши тазика з відповіднимвмістом, і поплескав на кухню.
"Мля, він здох! Дружина мене вб'є."
Моя квадратна голова відмовлялася розуміти де я і що відбувається, але ця фраза, що повторюється, змусила мене встати і піти на звуки кричущого.
Зайшовши на кухню, я побачив гнітючу картину. Хазяїн хом'яка гойдаючись на ногах тримався обома руками за голову, а сам хом'як лежав боком на краю блюдця, в якому колись була його вода для пиття, а замість води на дні блюдця була КРОВ.
"Мля, він здох! Дружина мене вб'є. Ви че, наробили, дебіли." - все повторював господар хом'яка.
Я пішов будити І., по дорозі згадуючи вчорашній вечір, але свідомість ніяк не хотіла приходити до мене, і єдина людина, яка хоч щось могла згадати, хропла в дальній кімнаті.
Притягнувши в одному, чомусь, носінні І. на кухню, ми почули від нього єдину, як виявилося, вірну історію його злочину.
Вчора, коли теми для розмов уже закінчилися, струни на гітарах порвалися, а бухло вже нікому не лізло в глотку (буває й таке), першим віднесли спати хазяїна хом'яка, одразу пішов і я.
І. пішов курити на балкон, а повернувшись вирішив допити залишки вишневої наливки на пару з ХОМ'ЯКОМ! Плюхнув, від душі так, йому в блюдце наливки і втік спати.
До кінця розповіді, ми всі перевели погляди на хом'яка, який на той час вивалився з блюдця з кривавою вишневою наливкою і льох по тирсі до себе в барліг.
Яхидна похмельна либа І. досі стоїть у мене перед очима, а сивину на голові господаря хом'яка того ранку ми так і не помітили, т.к. він блондин.
Хом'яка відпоїли водою і він спокійно продовжував намагатися, весь залишок відмереного йому життя, поїхати на своєму колесі у примарне та щасливе майбутнє.
А я поїхав додому відсипатися, т.к.завтра у мене має бути держіспит з економіки.