Як складно бути естонцем в українськомовній Нарві
Напередодні Дня рідної мови Pоstimees з'ясовував, наскільки гостро відчувають дефіцит спілкування рідною мовою естонці в Нарві.
Студент Нарвського коледжу Тартуського університету Мартін Туулік приїхав до Нарви з Таллінна півтора роки тому. «Було бажання здобути новий досвід в українськомовному місті», — каже парубок. Тут він одразу ж знайшов роботу — керівника з інтересів у Нарвській естонській гімназії.
«Я вже чув про Нарву як про гарне місто з хорошими можливостями — так і виявилося, але спочатку було складно», — згадує Мартін. Перше враження про Нарву було як про місто, де на вулицях обертаються, якщо раптом голосно заговориш естонською.
Без української мови не обійтися Яко це — жити в Нарві, майже не знаючи української мови? На думку Мартіна, у держустановах з естонською мовою проблем немає, у великих мережевих магазинах естонським продавці володіють навіть краще, ніж у Таллінні. Хоча в коледжі частину предметів викладають українською мовою, проблем також не виникає, оскільки викладачі володіють естонською і завжди готові допомогти. Однак у багатьох місцях Мартіну без української мови не обійтися. «Наприклад, похід до лікаря стає справжньою пригодою, причому ризикованою: незрозуміло, чи мене зрозуміють? І що зі мною зроблять?
Тому до лікаря волію ходити в Таллінні», — розповідає молодий чоловік. У багатьох місцевих організаціях, з представниками яких Мартінудоводиться спілкуватися по роботі, порозумітися естонською мовою теж непросто, іноді взагалі неможливо.
«Вивчення мов для мене ніколи не було легкою справою, тож спочатку було навіть певне почуття протесту, але потім вирішив, що з українською мовою відкривається більше можливостей. І ось уже рік я дуже старанно навчаю українську, і навіть почав розуміти трохи українську мову», — розповідає Мартін.
За словами Мартіна, він не відчував у Нарві негативного ставлення до себе як до естонця: «Навіть якщо люди мене не розуміли, і я відчував, що їм зі мною складно вони намагалися спілкуватися».
Загалом Мартін задоволений своїм життям у Нарві та вважає, що приїхати сюди було правильним рішенням. «Але у 20-річній перспективі я себе тут не бачу. Вважаю, що естонець, який вирішив переїхати до Нарви, має мати почуття місії», — каже молодий чоловік.
Не вистачає естонської культури Старший спеціаліст Нарвської митної служби Лайне Йоханнес народилася і виросла в Нарві, в змішаній сім'ї, вона однаково вільно говорить естонською та українською. Лайне вперше відчула дефіцит спілкування рідною мовою, коли повернулася додому після навчання у Таллінні.
У Нарві їй дуже не вистачає естонської культури: сюди не приїжджають естонські театри, у кінотеатрі майже немає сеансів, де йдуть фільми чи мультфільми естонською мовою, концерти популярних естонських співаків у Нарві також дуже рідкісні.
Старша дочка Лайне після навчання повернулася до Нарви, молодша навчається у Тартуському університеті і поки що не вирішила, чи варто повертатися. «Рідне місто завжди чимось утримує», — вважає Лайне, проте, на її думку, приїжджим естонцям у Нарві було б жити нелегко.
«Навіть у перукарню важко сходити, не знаючи української мови. Або така важливаріч як розвиток дітей може стати проблемою — і в музичній школі, і в танцювальних гуртках викладання ведеться лише українською мовою», — каже Лайне.
Не вистачає естонської інтелігенції Директор дитячого садка Päikene, який працює за методикою мовного занурення, Хелі Адамович родом із Сааремаа, але живе в Нарві з дворічного віку. «Так, звичайно, мені, як і будь-якому іншому естонцю, не вистачає спілкування рідною мовою, але все одно Нарва — найкраще місце в Естонії. Я тут постійно спілкуюсь із добрими людьми. Я вважаю, що українці — дуже відкрита та неагресивна нація і ніколи не відчувала негативу від спілкування з ними», — каже Адамович.
У Нарві, де загалом немає проблем з місцями в дитсадках, у садок Päikene батьки записують дітей, щойно вони народилися, і зараз тут на черзі числяться 400 дітлахів — як з українських, так і з естонських сімей. Причому єдині в цьому саду естонки — це директор і один із помічників вихователя, решта вчителів — українські.
«Двадцять років тому я не змогла б знайти в Нарві такі хороші кадри. Становище з вивченням естонської мови в Нарві кардинально змінилося: люди хочуть вчити, хочуть знати, у багатьох — добрий пасивний словниковий запас», — розповідає Адамович, яка вважається одним із найкращих викладачів естонської мови в Нарві.
«В Естонії найважче вивчати естонську мову саме в Нарві. Я знаю таких, хто опанував мову вільно, почавши з нуля, але більшості, щоб піднятися на рівень вище В2, все ж таки потрібне мовне середовище.
У цьому плані українці теж виграли б, якби могли чути у Нарві естонську промову. У Нарві не вистачає естонської інтелігенції і в цьому плані було чудово, якби сюди перевели Академію МВС», — вважає Хелі Адамович.