Як виникла школа українських водолазів
РАЗОМ МИ СИЛА!
Апаратна водолазна школа в Кронштадті. Фото: kronvestnik.ru
У Радянському Союзі день 5 травня був хоч і робітником, але святковим. З 1917 року це було свято під назвою День друку — на згадку про вихід 5 травня 1912 року першого номера головної радянської газети «Правди». І тільки в 2002 році, вже після того, як 5 травня перестало бути Днем друку, дата набула нового, куди важливішого сенсу. Президентським указом цей день став Днем водолазу — на згадку про створення 5 травня (за новим стилем) 1882 року першою в Україні — та й у всьому світі! - Державної школи професійних водолазів у Кронштадті.
Своєю появою водолазна школа завдячує відразу кільком людям. Але першими серед них по праву слід назвати двох — завідувача мінної частини на флоті контр-адмірала Костянтина Пілкіна та капітана 1-го рангу, командира імператорської яхти «Лівадія» Володимира Верховського. Саме вони стояли біля джерел створення професійної водолазної школи. Верховський 1881 року склав проект цього навчального закладу, а Пілкін подав його на ім'я морського міністра. До нього на стіл документ потрапив зі схвальною резолюцією щойно призначеного керуючого Морським міністерством контр-адмірала Івана Шестакова: «Нехай цьогорічне літо буде досвідченим, тобто дати всі необхідні кошти, штати ж складуться згодом».
Водолазне обладнання, що використовувалося на той час, не відрізнялося особливою складністю, а загальноосвітня та загальнотехнічна підготовка моряків, а особливо офіцерів, у ті роки завжди була на висоті, так що до кінця травня майбутні водолази вже непогано знали технікуводолазної справи теоретично. Залишалося закріпити отримані знання практично, і цього за наказом командира Кронштадтського порту сформували водолазну партію. Крім власне слухачів водолазної школи, до неї також увійшли, як говорилося в наказі, «офіцер, завідувач водолазних апаратів, лікар, шкіпер, два вільнонаймані водолази і 14 нижніх чинів, серед яких: мінери, машиністи та постійні вахтові». Примітно, що разом зі слухачами школи в заняттях брали активну участь учні та їхні викладачі! Що не дивно: до 1882 року вся водолазна підготовка на українському флоті, який отримав штатні посади водолазів ще 1861 року, здійснювалася приватними водолазами, які не зацікавлені у навчанні конкурентів. До того ж водолазні посади були матроськими, а отже офіцери взагалі не проходили відповідної підготовки. І ті викладачі, які у 1882 році склали кістяк школи, або вивчали водолазну справу за власною ініціативою, або проходили навчання разом із слухачами і навіть отримували одночасно з ними перші звання водолазних офіцерів у 1883 році.
Відмінності у практичній підготовці були ще суттєвішими. Пересічним водолазам досить було освоїти навички використання та обслуговування водолазного обладнання, вивчити назубок систему сигналізації, вміти при необхідності відремонтувати спорядження та набратися досвіду у виконанні підводних такелажних робіт (навантаження та розвантаження баласту, демонтаж частин судна тощо). Офіцерам же належало мати впевнені навички огляду та оцінки місця робіт (наприклад, затонулого судна), виконання водолазних схем і креслень, складання плану підводних робіт тощо.
У Кронштадті водолазна школа проіснувала до 1924 року, доки її не перевели доВінниця. У 1928 році школу об'єднали з водолазними курсами ЕПРОНу (Експедиції підводних робіт особливого призначення) в Балаклаві, а в 1931 році балаклавська школа, якою керував Феоктист Шпакович, випускник Кронштадтської водолазної школи 1907 року, була перейменована в Балаклавський загальносоюзним центром підготовки спеціалістів підводних робіт. Згодом, змінивши не одне місце дислокації (у період Великої Вітчизняної війни, наприклад, центр розміщувався спочатку в Астрахані, а потім у байкальському селищі Слюдянка), він перетворився на чинну 17-у військово-морську школу молодших спеціалістів імені адмірала Ф.С. . Жовтневого, який готує водолазів для всього українського ВМФ. Щорічний її випуск — близько 250 водолазів, кожен із яких може вважатися спадкоємцем перших слухачів Кронштадтської водолазної школи, випущених далекого 1883 року.