Кіста загальної жовчної протоки
Хоча в перших повідомленнях про операцію висічення кісти відмічався високий рівень летальності, проте цей показник не відрізняється від летальності після внутрішнього дренування. Зниження рівня летальності почасти можна пояснити зміною хірургічної техніки. У минулому оперативне втручання передбачало відокремлення інтактної кісти від судин воріт печінки, що часто було дуже небезпечно через зміщення судин та запальну реакцію навколо кісти. Щоб зменшити небезпеку випадкового пошкодження судин, ми використовуємо техніку, коли висічення виробляється зсередини кісти.
Техніка операції
Внутрішній доступ
На кісту накладають шви-тримачки і роблять поперечний розріз через передню стінку, продовжуючи його на медіальну та латеральну стінки. Якщо раніше проводилася цистоентеростомія, тоді кісту розкривають через місце анастомозу, продовжуючи розріз на медіальну та латеральну стінки. У будь-якому випадку задньонижню стінку кісти залишають інтактною. Виділення задньої стінки здійснюють шляхом її поділу на товстий внутрішній шар та тонкий зовнішній.
Поділ починають з гемостазу в одному з кутів розрізу і продовжують, поки не досягнуть іншої сторони. Внутрішній шар розсікають, щоб завершити поперечний розріз по всьому колу. Внутрішню стінку кісти можна відокремити («зняти») від зовнішньої стінки шляхом сліпої препаровки. Оскільки протоки міхура майже завжди впадає в кісту загальної жовчної протоки, жовчний міхур мимоволі видаляють. Проксимально виділення продовжують до місця переходу кісти в нормальну загальну печінкову протоку, де її перетинають. Цей перехід зазвичай чітко виражений і тому розпізнається легко.
За наявності кістозної аномаліїпервинних гілок внутрішньопечінкового біліарного дерева, може бути більш радикальне втручання. Загальну печінкову протоку у таких випадках перетинають у воротах печінки. Розріз продовжують до прилеглої внутрішньопечінкової кісти. Кишковий анастомоз із «окромою» біліарної системи забезпечує найкращий шанс на вільний відтік жовчі. На відміну від інших дослідників, ми не бачили у віддаленому періоді зменшення калібру цих добре дренованих внутрішньопечінкових кіст.
Зовнішній доступ
Хвороба Каролі
Холедохоцеле
Результати
Наведені вище принципи техніки оперативних втручань були застосовані нами у 18 дітей віком від 5 тижнів до 18 років з I та IV типами кісти загальної жовчної протоки. У чотирьох випадках проведена операція резекції кісти у зв'язку з ускладненнями, що виникли після раніше виробленої цистоентеростомії. Смертельних наслідків ми не мали. Ранні післяопераційні ускладнення були мінімальними. У двох пацієнтів, які мали поєднану з кістою внутрішньо-печінкову кістозну хворобу, у пізні терміни розвинувся холангіт і в результаті в обох випадках виникла стриктура анастомозу переважно у зв'язку з тим, що кишка була анастомозована з ураженою внутрішньопечінковою протоковою системою. В обох випадках виконано успішну ревізію анастомозу.
Згідно з даними огляду від 1981 року Хірургічної Секції Американської Академії Педіатрії, 14 із 198 пацієнтів з кістою загальної жовчної протоки померли в результаті біліарної атрезії, холангіту з сепсисом, печінкової недостатності або карциноми. Найчастішими пізніми ускладненнями були холангіт, обструктивна жовтяниця, панкреатит, шлунково-кишкова кровотеча (портальна гіпертензія розвинулася у 12% пацієнтів) та утворення каменів. 115 хворих, що вижили, не мали жодниххвороб печінки. Однак розвиток карциноми в стінці кісти, на жаль, у них ще можливий, навіть за кілька років. У 36 пацієнтів результати лікування було неможливо оцінити, оскільки ці хворі з різних причин вийшли з-під спостереження.