Корейська сага
У Кореї дуже люблять собак. Люблять і кішок.
У Сеулі є ціла вулиця, зайнята зоомагазинами.
Зоомагазини в Південній Кореї, як і Японії, це фактично виставкові центри для отримання мімімі дози.
У Пусані хтось назвав зоомагазин Hot Dog. (Ні, собак там не їдять).
Періодично серед будинків можна побачити собачі перукарні та ветеринарні поліклініки.
У районі Мендон Сеула змагаються між собою котяче та собаче кафе. (Ні, собак та кішок там не їдять).
Котячі та собачі кафе - це такі кафе, де замість кави основний товар це отримання мімімі від перебування у приміщенні з десятками собак або котів-кішок.
На великих вулицях навіть комерційно вигідно ставити стійки із одягом для невеликих псів. У Кореї таки взимку холодно.
Про кішок у Кореї говорити складно, адже кішки не гуляють вулицями з господарями. А безпритульних тварин у Кореї немає. (Ні, не тому, що бездомних собак їдять, бездомних собак не їдять).
Будь-яка тварина, навіть здавалося б, існуюча автономно на вулиці, матиме нашийник та господаря.
Прогулянка із собакою вимагає відповідальності від господаря. За сліди можна цілком отримати штраф, при цьому ящики з пакетиками зустрічаються рідко, і часто порожні.
Собаки у Кореї невеликі. Великих у корейських квартирах не завести.
Собаки більше за середній тер'єр живуть у тих, хто має окремий будинок або окремий житловий поверх над своїм бізнесом.
Великий собака — статусна тварина, адже вона показує, що власникмає будку, достатню для великого пса.
Собак у Кореї люблять.
На вулицях проводять зустрічі любителі собак, які вмовляють брати псів із притулку.
При всьому цьому собак у Кореї справді їдять. Але це зовсім інша історія.