Лицемірство - це
Ліцемери́- поведінка, що прикриває нещирість, зловмисність удаваним щиросердістю, чеснотою. [1]
Зміст
Лицемірство в етиці
Лицемірство культурне
Відповідно до Зигмунда Фрейда — культурне лицемірство — особливий стан, підтримуваний суспільством через властиве йому почуття невпевненості та потреби захистити свою очевидну лабільність забороною критики та обговорення. Виникає через те, що суспільство вимагає здійснення високого ідеалу моральності від кожного свого члена, не переймаючись, наскільки важко це дається. Разом з тим, воно не настільки багате і організоване, щоб могло винагороджувати кожного в міру його відмови від задоволення потягів. Так що воно надає самому індивіду вирішити питання, яким шляхом він може отримати достатню компенсацію за жертву, щоб зберегти душевну рівновагу. Загалом він змушений психологічно жити поза своїми можливостями, бо незадоволені потяги змушують відчувати вимоги культури як постійний гніть. [2]
Дослідження лицемірства
Відчуття незручності, дискомфорту та занепокоєння, яке відчувають люди, коли їхні справжні та декларовані емоції не збігаються, лягло в основу розробленої [3] американським психологом Леоном Фестінгером на основі психологічних експериментів теорії когнітивного дисонансу. Однойменна книга («Теорія когнітивного дисонансу» (Стенфорд, 1957) принесла Фестінгеру міжнародну популярність. Закон, виведений Фестінгером у цій книзі, говорить: два елементи мислення знаходяться в дисонантних відносинах, якщо з одного з них випливає протиріччя іншому, і це спонукає особистість до поведінки, що скорочує дисонанс. Шляхи подолання дисонансу експериментально вивчені і описані Фестингером в цій книзі і внаступних роботах: «Фактори стримування та посилення: психологія недостатнього заохочення» (Стенфорд, 1962), «Конфлікти, рішення та дисонанс» (Стенфорд, 1964).
Ставлення до лицемірства у віросповіданнях
Християнство
— прояв людей, які бажають з'явитися перед людьми в якомусь вигляді, але вдавано. Наприклад, надання милосердя може бути лише «виставою для глядачів», тобто людина-лицемір удавано подає милостиню, щоб надати собі статус милосердного. (Євангеліє від Матвія 6:2)
Під лицемірством мається на увазі зовнішній прояв прихильності добру людиною, що приховує в собі зневіру і зло, а лицеміром таку людину називають тому, що вона демонструє відданість шаріату за одних обставин і відкидає його за інших. [5]