Львівський цілитель
"У нефрологічному центрі медики жахнулися, коли побачили результати біохімічного аналізу моєї крові. Лікарі, дивлячись на мене з великою підозрою, заявили." здогадуємося, що ви займалися самолікуванням. це дуже погано, але... вам, як не дивно, не потрібен діаліз, робити пілактозію, видаляти нирки!" Восени минулого року "Погляд" розповів про 55-річного львів'янина Костянтина Стасюка, який неодноразово демонстрував неймовірні можливості свого організму та розробив свою методику інформаційно -енергетичного масажу для лікування людей своєю надчастотною енергією.
- Син почав сам високо піднімати "уражений" праву ніжку, коли практично не діючою ручкою тягнеться увімкнути світло торшера, його кулачок відкритий, і він бере іграшки. Дитина почала нормально ставати повністю на праву ніжку, а зараз намагається самостійно ходити. – У хлопчика був явний геміпарез – частковий половинний параліч, – підтвердив "Погляду" керівник поліклініки "Астра", лікар із більш ніж 35-річним стажем Володимир Самотій. - До сеансів масажів у дитини відзначалася спастика (стислі м'язи в стані напруги), не давала вільно рухатися кінцівкам. У Романа була так звана кінська стопа (нога людини "коштує", як у парнокопітної тварини, тобто спирається не на повну стопу, а лише на три пальці), а також запалення плечових нервів. Після сеансів ми провели обстеження хворого – отримали приголомшливий позитивний ефект!
Щоправда, лікарі так і не змогли пояснити, яким чином Костянтину це вдалося, тільки висунули кілька своїх гіпотез. Наша публікація викликала значний резонанс. За допомогою до цілителя зверталися батьки хворих дітей не лише з України, а й з України.країн Балтії, Канади, США…А нещодавно Костянтин знову завів офіційну медицину в глухий кут – врятував смертельно хворого 59-річного юриста Володимира Головіна (мешканця Харкова), у якого повністю відмовили дві нирки.– Два роки тому я важко захворів, але хвороба не була пов'язана із нирками, – розповідає "Погляду" Володимир, який приїхав у справах до Львова. - За місяць виписався, а медики мені "на прощання" повідомили. "У вас хворі на нирки – хронічний пілонефрит".
Сказано це було так недбало і побіжно, що я навіть не звернув на це особливої уваги. Хоча нирки іноді справді турбували. Думав, може трохи підірвався під час роботи по господарству. Однак сходив про всяк випадок до знайомого лікаря, той все перевірив - "нирки в нормі". І я остаточно заспокоївся.
"Робіть щось!". Лікарі розводять руками. "Що робити?. Вже все. Кінець!"
У реанімації непритомний пролежав кілька днів. Потім перевели до терапевтичного відділення. Як я зрозумів, туди відправляють безнадійних. Напевно тому там не було майже ніякого контролю. За п'ять днів не взяли жодного аналізу.
Поставили 2-3 крапельниці, зробили кілька уколів. На шостий день уранці знову відчуваю – вмираю. Не тільки підвестися не можу, голову підняти. Але ні медсестри, ні нянечки, та й лікаря не докричишся. Сусіди по палаті ледве відшукали медсестру.
Вона прийшла за годину. "Все в порядку. Чекайте на лікаря". пішла.
Лікар з'явився за 15 хвилин. "Ви у нормальному стані!". Медики пояснили дружині. "А що ви хочете? Ви ж розумієте, що у вашого чоловіка хронічна ниркова недостатність п'ятого ступеня.
Нирки практично не працюють. Його кришталева мрія – потрапити на діаліз, де йому виводитимуть з організму токсичні речовини"... Володимир Олексійович якось жалібно посміхається ірозгублено розводить руками: — Це було, наче вирок. Діаліз дуже дорого вартий і черга на нього на півроку вперед. Та й що це за життя? Повільне вмирання.
Ми з дружиною наполягли, щоб мене перевели до відділу урології, де працюють дуже добрі медичні фахівці. Краєм вуха почув, як медична сестра, подивившись на мене, тихо співчутливо сказала іншій. "Черговий дідусь – кандидат у покійники!". Мене вважали старим, якому далеко за 70. На той час я вже зовсім не міг ворушитися – ходив під себе, годували з ложечки.
Почалася інтенсивна терапія ... Володимир почав потроху сам їсти, сидіти, а потім і ходити, тримаючись за стіну. Лікарі потім йому зізналися. "Ви були однією ногою вже у могилі". Але стан хворого залишався, як і раніше, загрозливим.
Як крайність розглядалося видалення однієї з нирок. – А лежати в лікарні ставало дедалі важче морально та фізично, – зізнається Володимир. – Страшно бачити, як людей відвозять на операції, як хтось помирає, чути, як хворі кричать та стогнуть від болю. Та й розумів, що лікарі зробили для мене все можливе, на що здатна наша офіційна медицина. Почав відпрошуватись у лікарів на день побути вдома, щоби прийняти ванну і переодягтися.
Нарешті впізнав і подзвонив до нього. "Я не займаюся нирками. Але спробую вам допомогти. Приїжджайте!" - відповів Костянтин. Дружина та діти відмовляли мене від цієї поїздки.
"Треба робити операцію!" Але я душею відчував, що цілитель подолає мою хворобу. Лікарям нічого не говорив. Медики мають шукати нові технології лікування людей. Але вони не мають часу на це, оскільки щодня надходить великий потік хворих.
Новаторство не дуже вітається. Тож сів на потяг та поїхав. Зустрілися ми на вокзалі. Побачив його і не змігнавіть привітатись – просто обійняв. Сам від себе не чекав.
Не витримала дружина. Подзвонила цілителю. "Володи дуже погано!". Той кинув усе і приїхав до Харкова. - І я відпрошувався з лікарні, а Костянтин кілька днів поспіль робив мені по три сеанси масажу. сечовина – 11,9 одиниць, кретинін – 370, щоправда, гемоглобін залишався низький – 60.
Нирки набули нормального розміру і почали, нехай не ідеально, але працювати. Лікарі, дивлячись на мене з великою підозрою, заявили. "Догадуємося, що ви займалися якимось самолікуванням. Це дуже погано, але... вам, як не дивно, не треба робити діаліз, пілактозію, видаляти нирку!".
І ось я перед вами. Живий. Немов відродився. Не "сиджу" на діалізі - йде звичайне терапевтичне лікування, майже зникла сивина на голові, трохи погладшав, з'явилася енергія та інтерес до життя. Навіть можу дозволити собі іноді келишок червоного вина.
Хто зараз повірить, що ще недавно я був безнадійно хворим – п'ятий рівень хронічної ниркової недостатності. - Як я вже розповідав читачам "Погляду", під дією вібрації клітин (а у фізичному світі всі атоми, клітини та предмети вібрують з певною частотою за одиницю часу) цілителя змінюють коливання клітини пацієнта з "болючим" на здорову, - пояснює Костянтин. – Внаслідок цього змінюється молекулярна структура рідини, збільшується її щільність та об'єм та й м'язова тканина наповнюється рідиною, що підтвердили після проведених досліджень на кафедрі біохімії Луцького університету. Цей вплив поширюється на всі тканини та внутрішні органи. Збільшується електромагнітне коливання, а вонозбільшує життєві сили людини.
Тканини клітин нирок почали розпадатися, через що пішло зростання кретинину та сечовини, почалася інтоксикація організму. Отруєння впливало на центральну нервову систему організму, звідси з'явилися судоми. Внутрішньоклітинне дихання не було. Нирки роздулися до, образно кажучи, "футбольних м'ячів" від сечі, що не виводиться - гідронефроз. Костянтин справді змінює вібрацію клітин людини.
Як йому це вдається робити, я не можу пояснити. Але можу підтвердити – у Володимира Головіна відбулося різке покращення здоров'я, всі життєві показники стали напрочуд швидко зростати, хоча гемоглобін і залишається низьким. Однак Володимир ще не зовсім здоровий, йому необхідно пройти курс реабілітації. Але, безсумнівно, те, що було, і те, що є зараз, дуже відрізняється. Звичайно, спеціального інституту з вивчення методу Костянтина Стасюка в Україні, на жаль, створювати ніхто не буде, сумніваюся й у тому, що Міністерство охорони здоров'я виділить йому якесь приміщення для прийому хворих. Тому, щоб допомагати людям, йому залишається лише "тиражувати" своїх учнів.