На велосипеді Гайд Парком, Лондон - українська щотижнева газета «Єднання»
Разом із прилеглими до них Кенсінгтонськими садами вони займають площу 253 гектари, що більше, ніж держава Монако. Пішки все не оглянеш. Колись у середні віки королі та абатства володіли цією територією. У 16 столітті при Генрі VIII тут був парк оленів, і лицарі навіть влаштовували полювання. Зараз оленів більше немає, але лондонців, що прогулюються, на доріжках достатньо. У парку повно велосипедистів, багато хто катається на роликових ковзанах. Бачу, як деякі жінки шкутильгають на роликах, правда, що мода вимагає жертв. Гадаю, велосипед вони вже освоїли.
У суботу по телевізору показували світовий чемпіонат з тріатлону (велосипед, біг, плавання) саме з Гайд Парку. Виявилося, що сьогодні змагання продовжувалися, і деякі доріжки були перекриті для зручності спортсменів.
Біля озера Серпантін, що поділяє парк на дві половини, на березі кафе. Ми постояли на містку позаду продавців-офіціантів. На великій підносі лежить смажене порося, вони від нього відрізають солідні шматки і складають на тарілки. Поруч стіл зі спеціями, треба самим підходити до цього столу та додавати спеції до смаку. Але у нас спортивний режим, їдемо далі. Літо в розпалі, в озері народ катається на катамаранах, качки тримаються зграями, вміло ухиляючись від човнів.
Пробираючись через недільний відпочиваючий натовп, ми носа до носа зіткнулися з молоденьким трансвеститом. Личко підфарбоване дуже витончено, перука сірий, волосики на прямий проділ, трохи нижче вух, на стрункій фігурці рожева коротка спідничка і блакитний топ на плоских грудях. Цей чоловік окинув нас з голови до ніг уважним поглядом і розчинився в натовпі... Чоловік побачив мій приголомшений погляд і розреготався. З цього парку можна перейтиу Кенсінгтонські сади, є вказівник, як пройти до Пітера Пена, десь неподалік меморіал Діани, але навіть на велосипедах все в парку не вдалося розглянути за одну прогулянку. Все-таки не треба забувати, що за розміром він більший за Монако. Може, колись іншим разом...