Немає святих без минулого та грішників без майбутнього
Погляд Бога не затримується на зовнішності, Він дивиться на серце. У житті святих є злети та падіння, є добрі справи і навіть важкі гріхи, свідченням чого є життя старозавітного царя Давида. Ніколи не можна використовувати Бога заради особистих, власних інтересів.
Божий вибір далекий від людських стандартів: Давид був молодшим із синів Єссея і зовсім молодим. Господь дає зрозуміти, що для Нього зовсім не важлива зовнішність людини, «Господь дивиться на серце»:
«Ми часто стаємо рабами зовнішнього вигляду, рабами виставлення напоказ, дозволяємо собі обманюватися зовнішністю інших. Але Бог знає правду”.
Перед пророком Самуїлом проходять семеро синів Єссея, але Господь нікого не обирає. На запитання пророка Самуїла, чи все це його сини, Єсей відповідає, що «є ще менший; він пасе овець». Цього хлопчика ніхто не сприймав серйозно, однак Господь вибрав саме Давида і наказав пророкові помазати його на царя: «І взяв Самуїл ріг з оливи, і помазав його серед братів його, і спочив Дух Господній на Давиді з того дня й після». З того моменту «все життя Давида стало життям людини, яку вибрав і помазав Бог».
«І що ж, чи зробив його Господь святим?» Ні, хоча вірно, що «Давид - це святий цар, але він став святим після довгого життя», життя, в якому було місце також і для гріха:
«Святий і грішник: людина, яка зуміла об'єднати Царство, вміла вести вперед народ Ізраїлю. Але в нього були свої спокуси, були й гріхи: він був навіть убивцею. Для покриття своєї хтивості та гріха перелюбу він наказав вбити. Святий цар Давид убив людину! Коли ж Бог послав пророка Натана показати йому скоєне, бо Давид не розумів, яке варварство він.наказав зробити, - тоді цар зізнався, що тяжко згрішив, і вибачився».
Таким чином, «його життя потекло далі. - Він страждав у своїй плоті через зраду сина, але ніколи не використовував Бога для власних інтересів».
Коли Давид був змушений тікати з Єрусалиму, він відправив Ковчег Завіту назад і заявив, що не використовуватиме Господа на свій захист. Коли ж царя Давида зазнавали образ і приниження, він думав у серці своєму: «Я все це заслужив».
Потім слід згадати про великодушність Давида: він міг легко вбити Саула, який шукав його смерті, але свідомо цього не зробив. Такий святий цар Давид, великий грішник, що розкаявся. Життя Давида спонукає нас замислитись і про наше власне життя:
«Ми всі були обрані Господом для хрещення; ми були обрані для того, щоб стати Його народом, щоб бути святими. На цьому шляху святості Господь освятив нас”.
Перечитуючи історію життя царя Давида з його дитинства до похилого віку, можна побачити, що в ній було «багато добрих і непривабливих справ. Я думаю, що на християнському шляху, до якого покликав нас Господь, не існує ані святих без минулого, ані грішників без майбутнього».
Автор : Франциск (Franciscus PP.)