Німецька дослідниця про роль жінок в ісламській історії
Німецька дослідниця Аннамарія Шліман багато років вивчаючи значення жіночого елемента в ісламській традиції, змогла довести той значний вплив, який мали мусульманки на розвиток ісламу.
Аннамарія Шліману 19 років у Берлінському Університеті захистила докторську дисертацію, присвячену мусульманським народам та культурам, у 23 роки стала професором. Вона написала близько сотні перекладених багатьма мовами книг з літератури, культури ісламу та тасаввуфу.
Книга Аннамарії Шліман «Моя душа – жінка» присвячена дослідженню жіночого елемента у мусульманській традиції. В оригіналі німецькою мовою книга називається “Meine Seele ist eine Frau”. Вона була видана в Мюнхені в 1995 р. Тому своєю манерою написання та стилем вона насамперед орієнтується на логіку та специфіку західного читача.
Тепер ця книга вийшла і турецькою мовою. Шліман якийсь час проживала у Туреччині, тому турецьке видання своєї книги присвятила Саміхе Айверді. У вступі Аннамарія Шліман пише про те, що вона отримала від турецьких жінок і що хотіла б їм дати:
«Багато правд, які стосуються релігійного життя, я зрозуміла завдяки турецьким жінкам. Мої подруги зі Стамбула та Анкара, але особливо прості жінки з сіл Анатолії, хоч і стомлені життєвими труднощами, але зберігають богобоязливість матері Анатолії та університетські викладачі, тією мірою, якою є моїми колегами, є і моїми ученицями. Вони допомогли мені глибше зрозуміти життя Туреччини. Ця книга в якомусь сенсі є висловленням подяки всім мусульманським жінкам. Я сподіваюся, що ці мої подруги зможуть почерпнути з книги щось корисне для себе» .
Відповідно до визначення Сахля ат-Тустарі «істинна віра (іман) породжуєтьсяєдністю «страху», який є елементом чоловічим і жорстким, та «надії», яка є елементом жіночим та м'яким». Отже, розум і душа (рух), знання (ільм) та любов (ашк) є частинами одного нерозривного цілого. У книзі наводиться багато прикладів із суфійської літератури. У цьому плані можна стверджувати, що ґрунт для даного твору підготувала книга Маргарет Сміт «Свята Рабіа та її послідовники в Ісламі». У книзі «Моя душа – жінка» йдеться про багатьох жінок-святих, наводяться розповіді з їхнього життя.
У розділі «Жінки в тасаввуфі» перераховуються такі імена, як Марйам аль-Басрійя, Бахрійя аль-Маусільйя, із Сирії Рабіа аш-Шамі, Амат аль-Джаліль, Шавана, Фатіма з Нішапура, Рабіа бінті Ісмаїл, Рабіа бінті Ісмаїл, Хакіма ат-Тірмізі, Фатіма, дочка Каттані, наставниця (муршида) Шиблі, бабуся Абу Хайра ат-Тінані аль-Акта Увайна, родичка Абдуллаха аль-Ансарі Бібі Назані, Умму Фаділь іль-Хурмузіййа. Все це жінки, які докладали всіх зусиль для того, щоб поширити сунну Посланця Аллаха. Окреме місце у книзі відведено впливу жінок-святих на Ібн Арабі, зокрема його наставниці Фатіме бінті аль-Мусанна. Наприкінці глави перераховуються жінки, які прославилися як вчені тасаввуфа.
Той, хто звалив на себе тягар кохання,
Той не жінка, а людина-сміливець.
Необхідною умовою того, щоб виявити жіночі та чоловічі якості та духовно перетворити себе, є страждання. Тільки за дотримання цієї умови можна досягти ступеня «чоловіків Аллаха».
Окрема глава книги присвячена жіночому елементу у творчості Ібн Арабі. Автор пише, що жінка «являючись найбажанішим об'єктом чоловічого устремління та поєднуючи в собі активні та пасивні чоловічі та жіночі якості,сприймається як метафора Всевишнього». Тому Баязид Бустами друзів Аллаха (авлія) назвав "нареченими Аллаха" - "арус аль-ілахи".
Найважливішим висновком книги є те, що елементи, що відображають повагу і пошану в очах народу до віруючих і святих жінок, слід зробити темою більш докладного дослідження. Щоб зрозуміти в істинному світлі проблеми мусульманських жінок, слід досліджувати і їхні старання на шляху здобуття вічного життя.
Загальне правило, яке намагається донести до нашої свідомості книга, полягає в наступному: на шляху духовних пошуків немає різниці між жінкою та чоловіком. Подібно до того, як великий Джамі сказав про Рабія:
Якби кожна жінка була подібна до тієї, про яку ми говоримо,
То жінкам віддавалася б перевага перед чоловіками.
Сонце (арабською мовою) жіночого роду, але це не порок для нього.
Місяць чоловічого роду, але це не додає їй слави.