Охорона здоров’я України в першій половині XIX століття
Характерна риса розвитку медицини України в першій половині XIX ст. - Будівництво великих лікарень, часто на благодійні засоби, а також поява спеціалізованих лікувальних закладів та клінік. Так, у Москві 1802 р. почала діяти Голицинська лікарня. До 1806 відноситься відкриття Маріїнської лікарні (С.-Петербург) для лікування незаможного населення, де в 1819 було організовано очне відділення.
Зразковим лікувальним закладом у Москві був дивно будинок графа Н.П. Шереметєва (1810). Його лікарня стала клінічною базою московського відділення Медико-хірургічної академії. На початку століття на міські кошти розпочалося будівництво 1-ї Градської та Ново-Катерининської лікарень. У 1834 р. у Санкт-Петербурзі була відкрита перша в Україні дитяча лікарня. Поява спеціалізованих дитячих лікувальних закладів сприяла виділенню педіатрії на самостійну медичну дисципліну.
Два центри медичної науки
На початку століття в Україні склалосядва головні центри медичної науки та формування медичних кадрів — Петербурзька медико-хірургічна академіятамедичний факультет Московського університету.
У Медико-хірургічній академії набули розвитку такі напрями, як хірургія, анатомія, топографічна анатомія. У її стінах сформувалася перша українська анатомічна школа, творцем якої був П.А. Загорський (1764-1846), та перша українська хірургічна школа І.Ф. Буша (1771–1843).
Професори Московського університету займалися здебільшого питаннями загальної патології, терапії, фізіології.
Найвизначнішими представниками української медичної науки першої половини ХІХ ст. були професоримедичного факультету Московського університету М.Я. Мудров (1776-1831) та професор кафедри анатомії, фізіології, судової медициниЄ.О. Мухін(1766-1850).
Внаслідок заснування медичних факультетів при університетах у Дерпті (1802), Вільні (1803), Казані (1804), Харкові (1805), Києві (1841) значно розширилася мережа вищих навчальних медичних закладів.
Особливо велику роль у розвитку медичної освіти відіграла Медико-хірургічна академія в Петербурзі, що стала від початку свого існування школою для підготовки висококваліфікованих кадрів. Вихованці академії виділялися серед інших лікарів найкращою підготовкою, особливо в хірургії.
У 1808 р. було відкрито Московську медико-хірургічну академію. На момент злиття її у 1845 р. з медичним факультетом Московського університету вона випустила понад 2 тис. лікарів та сотні фармацевтів.
У 1802-1803 pp. в Україні було 1625 лікарів за наявності 1893 штатних місць. Близько половини лікарів працювали у військовому та морському відомствах [21, с. 11].
У 1812 р. кількість лікарів в Україні досягла вже 2776 осіб [44]. Переважна більшість громадянських медиків було зосереджено у містах, де з 1775 р. запроваджено посади містових лікарів.