Онкомаркери рання діагностика чи експлуатація страхів
Онкомаркери – біохімічні пухлинні маркери – це речовини, що утворюються пухлинними клітинами. Вони є макромолекулами (білками з вуглеводним або ліпідним компонентом), що потрапляють у кров. І, здавалося б, простий аналіз крові може дати чітку відповідь на питання про те, чи є рак і де він є. Це ж так просто.
Про те, як насправді все складно, розповідає Марія Пушкарьова, лікар-онколог діагностичного центру «ІНВІТРО».
Кому потрібні онкомаркери
Такі аналізи стали дуже популярними серед пацієнтів. Останнім часом доводиться чути навіть від лікарів, ніби маркерний онкоскрінінг допомагає виявити рак на початковій стадії. На жаль, це негаразд.
Онкомаркери призначаються як уточнюючу діагностику тільки тим пацієнтам, які за результатами інструментальних методів обстеження вже мають підозру на наявність пухлини. А також тим, хто вже давно знає свій діагноз і проходить лікування для оцінки ефективності терапії.
Візьмемо досить типову ситуацію: за результатами ПЛР-діагностики у вас виявляється ВПЛ 16. Вам можуть відразу запропонувати онкомаркер: адже це онкогенний вірус. Але наявність вірусу не свідчить про наявність пухлини, шукати на цьому етапі онкомаркери досить безглуздо. Подальший крок – цитологічне дослідження (рідинна цитологія, або PAP-тест). Якщо результат цитології показав доброякісні зміни, то призначається лікування, а онкомаркери не призначаються. Якщо є підозра на злоякісність процесу, то призначається біопсія. І лише за її результатами, якщо виявлені атипові клітини, можна призначити онкомаркери як додатковий параметр для диференціації діагнозу.
Чому вони не працюють
Чому вони не працюють
У моїй практиці нерідко зустрічалися маркернегативні пухлини: у пацієнта IV стадія злоякісного новоутворення, але онкомаркери в межах референсних значень. А буває навпаки: лякаючі показники онкомаркера обумовлені загостренням будь-якого хронічного захворювання або аутоімунними розладами.
Крім того, одні й ті ж онкомаркери можуть вироблятися в різних тканинах, тобто присутність цих макромолекул у крові не підкаже вам, де саме причаївся рак.
Тому так важливо, щоб направлення на той чи інший (конкретний!) онкомаркер давав лікар-онколог, виходячи з конкретної клінічної ситуації.
Про ступінь точності
Про ступінь точності
Є лише два онкомаркери, які, відповідно до клінічних рекомендацій «Асоціації онкологів України», можуть застосовуватися як скринінговий метод: ПСА (простатспецифічний антиген) — для виявлення раку передміхурової залози у чоловіків, ROMA-індекс — для діагностики раку яєчників у жінок. Вони вважаються найспецифічнішими.
Тобто ви можете зробити ці аналізи «про всяк випадок», без конкретних показань. Але тут треба враховувати такий параметр, як «позитивна цінність» — який відсоток позитивних результатів онкомаркера потім підтвердився. Так ось, для ПСА, наприклад, позитивна прогнозована цінність становить близько 40%.
Це означає, що обстежуючи випадкову групу з 1000 чоловік, серед яких один має пухлину, з великою ймовірністю ми виявимо цього хворого. Але 60 осіб можуть отримати позитивний результат тесту без будь-якого онкологічного захворювання.
Для більш рідкісних видів патології та для менш специфічних онкомаркерів достовірність скринінгу буде ще нижчою. Навіщо жвам даремно боятися? Злякавшись, ви все одно підете за класичною схемою: терапевт, фахівець, інструментальні обстеження, онколог (якщо знадобиться)… То чому б одразу не розпочати з класичного варіанту?