Прелюдія для фортепіано До дієз мінор
Посвята: А. Аренському.
З моменту мого перебування в США я виявив чимало ходячих уявлень щодо цієї Прелюдії та її створення. Користуюсь нагодою також для того, щоб розповісти про неї справжню правду.
Мені було 18 років, коли закінчив Московську консерваторію. Музика не прибуткова професія, навіть для тих, хто досягає популярності, а для початківця зазвичай безнадійна. Через рік я виявився без грошей. Мені були потрібні гроші, я написав цю Прелюдію і продав її видавцеві за запропоновану їм суму. Одним словом, я отримав за неї сорок карбованців – це близько 20 доларів на ваші гроші. Погодьтеся – винагорода дуже мізерна, якщо взяти до уваги суму, виручену за неї видавцями. Але в цьому випадку закон компенсації спрацював добре, і я не маю причин бути незадоволеним.
По моєму приїзді сюди мене часто питали, що я уявляв собі, пишучи цю музику; іншими словами, що був джерелом мого натхнення. Окрім нагальної необхідності заробити гроші, мене надихало лише бажання створити щось прекрасне та мистецьке. Прелюдія за своєю природою абсолютна музика, і її не можна обмежити рамками програмної чи імпресіоністичної музики. Коментатори приписували прелюдіям Шопена всілякі фантастичні значення. Одну з них назвали навіть «Дощові краплі». Можна нагадати розповідь Жорж Занд, як розсердився Шопен, коли вона звернула його увагу на приписувану його гармонії звуконаслідування».
«Мотив із трьох звуків проходить протягом 12-ти тактів першого розділу, а на противагу йому в обох ключах звучить контрастна мелодія в акордових послідуваннях. Тут два мелодично протиборчі елементи, мета яких - заволодіти увагою слухачів. Сутність головної теми – це потужний фундамент;контрастом йому стає гармонізована мелодія; її функція – розсіяти морок. Але якщо розробку її продовжити, виникає монотонність, і тому швидко вступає середня частина. Зміна настрою різка, і протягом 29 тактів музика спрямовується подібно до наростаючої бурі, посилюючись у міру того, як мелодія рухається вгору. Ця частина написана дрібними тривалостями, а перша тема вступає як кульмінація у подвоєнні одночасно у правій та лівій руці. Буря стихає, музика поступово заспокоюється і семітактна кода завершує твір. Слухач був схвильований, збуджений та заспокоєний. Тепер він готовий до сприйняття наступного твору. Прелюдія виконала своє призначення».
Далі С. Рахманінов дає цінні поради з приводу того, як вчити цю прелюдію, як розподілити сили, виконуючи п'єсу, що вимагає великої динаміки (ffff - більш ніж fortissimo), схвильованості і широти («учня потрібно застерегти від помилки приймати лють », – попереджає С. Рахманінов). Всі ці зауваження дуже важливі та цінні, але залишимо їх професіоналам.