Преподобний Єпифаній Премудрий

Єпіфаній

преподобний Епіфаній Премудрий (2-я пол. XIV ст. – після 1443)

Життєпис

Жив наприкінці XIV – на початку XV століття. Відомості про нього витягуються лише з його власних творів. У молодості жив зі Стефаном Пермським у Ростові в монастирі Григорія Богослова, що зветься «Затвор». Вивчив там грецьку мову та добре засвоїв біблійні, святоотцівські та агіографічні тексти. Можливо, побував у Константинополі, на Афоні, Єрусалимі. Ймовірно, в 1380 Єпифаній опинився в Троїцькому монастирі під Москвою як «учень» вже знаменитого Сергія Радонезького. Займався книгописною діяльністю. Після смерті Сергія в 1392 Єпифаній, мабуть, перебрався в Москву на службу до митрополита Кіпріана. Близько зійшовся з Феофаном Греком.

У 1408 році під час нападу на Москву хана Єдигея, Єпіфаній утік у Твер, де потоваришував з архімандритом Спасо-Афанасьєва монастиря Корнилієм, у схимі Кирилом, з яким згодом переписувався; в одному зі своїх послань він високо відгукувався про майстерність і роботи Феофана Грека, його розум і освіченість. У цьому листі Єпіфаній і називає себе «ізографом».

У 1410-ті роки Єпіфаній знову оселився в Троїце-Сергіїв монастирі, зайнявши високе становище серед братії: «Бу духовник у великій лаврі всьому братству».

Йому належать «Житіє преподобного Сергія», матеріали до якого він почав збирати вже через рік після смерті преподобного, а закінчив написання близько 1417—1418 років, через 26 років після смерті Сергія. Воно використано, часто буквально, у «Житії Сергія» архімандрита Нікона. У списках XV століття це життя зустрічається дуже рідко, а здебільшого — у переробці Пахомія Серба.

Також написав «Слово похвальне преподобному отцю нашому Сергію» (збереглося у рукописі XV та XVI століть).

Незабаром після смерті Стефана Пермського в 1396 році Єпіфаній закінчив «Слово про життя і вчення святого отця нашого Стефана, який був у Пермі єпископа». Відомо близько п'ятдесяти списків XV-XVII століть.

Єпифанію приписуються також «Сказання Єпіфанія монаха про шлях до святого граду Єрусалим», введення до Тверського літопису та лист тверського ігумена Кирила.