Розподіл ув’язнених за рівнем їхнього персонального ризику, Тюрма і Воля
Залежно від покарання ув'язненого є колонії суворого режиму, колонія загального режиму, колонія поселення. Все залежить від тяжкості скоєного злочину, і від цього вже призначається покарання. Але якщо обличчя вперше вчиняє злочин, йому можуть бути застосовані поблажки. У певних випадках у виховних цілях доцільніше було б використовувати ліберальніші підходи для того, щоб вони позитивно впливали на ув'язнених. Про це echo.az заявив доктор юридичних наук Кяміл Салімов.
"Що стосується роботи психологів, то в цьому напрямку справді існують певні проблеми. На жаль, ми ще не досягли потрібних вимог, які необхідні для реалізації цього проекту. Психологи є, але наскільки вони професійно відповідають усім вимог роботи з ув'язненими, для мене велике питання . Підготувати протягом короткого проміжку часу кадри також дуже складно. Тут має проводитися комплексна робота", - сказав експерт.
Тим часом, у Грузії набув чинності оновлений Кодекс про ув'язнення, передає кореспондент "Газети.Ru". Про це повідомляється у заяві Міністерства з виконання покарань та юридичної допомоги Грузії. За інформацією відомства, законодавчі зміни значно покращили стандарти утримання ув'язнених та розширили їхні права. Наприклад, стандарт розміщення одного ув'язненого із 2,5 кв. м збільшився до 4 кв. м, гуманізовано та стандарти побачень з членами сім'ї. Спецустанови для неповнолітніх перетворюються на реабілітаційні установи.
Розподіл ув'язнених за рівнем їхнього персонального ризику - дуже корисна річ, т.к. застосовуваний зараз підхід відштовхується від досконалогозлочину, а це не так. Але при цьому треба навчитися адекватно оцінювати цей ризик. Для цього необхідна робота грамотного психолога та тюремних оперативників.
Пам'ятаю, в американській в'язниці на Манхеттені її начальник показав мені звичайного на вигляд ув'язненого і назвав прізвище, яке тоді було на слуху у нью-йоркців. Він холоднокровно вбив шістьох і був кандидатом на першу за 40 років страту. У той же час він ходив коридором з волоткою, від нього ніхто не шарахався.
Спіймавши мій погляд, американський "господар" сказав, що "хлопець взагалі тихий, його просто довели до цього вбивства, а тут він ні з ким не конфліктує, займається господарською роботою".
На іншому поверсі в'язниці мою увагу привернув ув'язнений, який був замкнений у камері, в той час, як інші гуляли. Він бив кулаком у двері і лаявся. Начальник змінився в особі і сказав: "Це дуже небезпечний ув'язнений, я навіть позбавив його прогулянки". На відміну від першого ув'язненого, який працював обслугою в кафе, другий був "білим комірцем" на Уолл-стріт і звинувачувався у шахрайстві та розкраданні кількох мільйонів на біржі. У нас він би точно не був у такому становищі, зазначив я вголос. А начальник в'язниці пояснив: "Цей ув'язнений хотів замовити вбивство судді, який веде його справу, і в нього для цього є гроші. Він завербував для вбивства ув'язненого, що звільняється, але той був моїм агентом і записав всю розмову. Тепер адвокат точно не відмаже його на суді".
Минуло майже 15 років, а я досі пам'ятаю цю розмову та весь час порівнюю з нашими реаліями, не на користь останніх.
Наприклад, у Гобустанській в'язниці був начальник, який вважав, що довічні ув'язнені небезпечні тільки тому, що їм нема чого втрачати. Якоїсь миті близько 80 осіб (приблизнотретину) одним наказом були оголошені схильними до втечі і з того часу заковувалися в кайданки. Пішли скарги, які дійшли і до Європейського Комітету із Запобігання Катуванням, який висловив своє несхвалення цієї практики. Через півроку від вихідного списку залишилися лічені одиниці.
Одного зі "схильних до втечі" рішенням начальника перевели із звичайної камери поодинці. І раптом за кілька тижнів виявився довгий підкоп, причому в зовсім іншій камері, мешканців якої в схильності до втечі не підозрювали. Причиною було те, що персональний ризик ув'язнених оцінювався не психологом, а офіцером, і не за якимись об'єктивними критеріями, а за схильністю цього в'язня до демагогії.
Отже, перефразовуючи В.Леніна, пенітенціарній психології необхідно "вчитися, вчитися та вчитися справжнім чином!" Звичайно, потрібні серйозні наукові дослідження, наприклад проблеми суїцидів або внутрішньокамерного насильства, рецидиву злочинів, психології наркозалежних засуджених тощо.