Сезонні працівники оплата праці та оподаткування

Акценти цієї статті: порядок оплати праці сезонних працівників, особливості оплати відпусток та періоду тимчасової непрацездатності цих працівників.

Оплата праці

Порядок оплати праці залежить від того, за яким договором та на яких умовах прийнято працівника. Основні особливості оплати праці сезонника покажемо у таблиці.

Вид та розмір оплати праці

Працівник отримує зарплату, передбачену штатним розкладом, за фактично виконану роботу згідно з нормою, розцінкою, тарифною ставкою, що діють на підприємстві.

Зарплата не може бути меншою за державні норми та гарантії за умови виконання норм праці (ст. 95 КЗпП)

Виконавець отримує винагороду за виконану роботу (ст. 843, 903 Цивільного кодексу, далі – ЦК), розмір якої визначається сторонами у договорі та не прив'язаний до мінімальної зарплати

У строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП)

Встановлюється у договорі

Підстава для виплати

Табель обліку робочого часу, положення про оплату праці, кадрові накази

Договір, акт виконаних робіт (наданих послуг)

Оплачувана щорічна відпустка, збереження середньої заробітної плати на період відряджень та ін.

Може видаватись допомога з безробіття.

Допомога з тимчасової непрацездатності не призначається, оскільки ці працівники є застрахованими особами у Фонді соцстрахування (ст. 18 Закону від 23.09.99 р. № 1105-XIV, далі – Закон № 1105)

Оподаткування

ЄСВ

Незалежно від того, за яким договором оформлено сезонний працівник, нарахована йому заробітна плата, а також виплати за ДПД за виконання робіт чи надання послуг є базою оподаткування ЄСВ (п. 1 ст. 7 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI, далі – Закон № 2464). При цьому на зарплату ЄСВ нараховують за ставками 36,76–49,7 % залежно від класу професійного ризику, наданого підприємству, та утримують із зарплати ЄСВ за ставкою 3,6 %.

Винагорода, яка виплачується за ДПД, оподатковується за єдиними ставками:

34,7% - для нарахування;
2,6% - для утримання.

Важливий нюанс! Якщо термін виконання сезонних робіт перевищує календарний місяць, тоді ЄСВ нараховується на суму, що визначається розрахунковим шляхом. А саме: загальна сума зарплати чи винагороди, які виплачені за результатами роботи, ділиться на кількість місяців, за які таку зарплату чи винагороду нараховано (ч. 2 ст. 7 Закону № 2464; пп. 4 п. 4.3 Інструкції, затвердженої наказом Міндоходів від 09.09.13 р. № 455).

При визначенні кількості місяців враховуються як повні, так і неповні місяці. Таке правило передбачено для того, щоб:

по-перше, не перевищити максимальну величину зарплати, з якої сплачується ЄСВ (2015 року – 20 706 грн. на місяць);
по-друге, щоб усі місяці, за які йдуть виплати, були зараховані до страхового стажу працівника.

Таблиця 6 форми № Д4 (звіту щодо ЄСВ) також заповнюватиметься з урахуванням деяких нюансів. Сума нарахованої зарплати (винагороди) зазначається у графах 17 та 18 у тому місяці, в якому відбулося нарахування зарплати (винагороди). При цьому згідно з п. 9 розд. IV Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.15 р. № 435 (далі –Порядок № 435), на сезонного працівника заповнюватиметься стільки рядків, скільки місяців припадає нарахована зар-плата (винагорода). У графі 10 зазначається код типу нарахувань «1», у графі 11 – відповідний місяць, за який нараховано зарплату (винагороду).

ПДФО

Зарплата та винагорода сезонних працівників підлягають оподаткуванню у загальному порядку. Тобто сума нарахованого доходу оподатковується ПДФО за ставкою 15 % (20 %) у складі загального місячного доходу оподатковуваного працівника (пп. 164.2.1, 164.2.2, п. 167.1 Податкового кодексу, далі – ПК). При цьому якщо загальний дохід у вигляді зарплати в місяці нарахування не перевищує 1 710 грн., то сезонний працівник – так само, як і постійні працівники – має право на застосуванняПСП (пп. 169.4.1 ПК ).

Нагадаємо, що ПСП починає застосовуватися з дня отримання роботодавцем заяви від працівника про застосування ПСП та документів, що підтверджують право на її застосування (абзац другий пп. 169.2.2 ПК).

При визначенні бази оподаткування ПДФО слід пам'ятати, що сума:

нарахованої заробітної плати – зменшується на суму утриманого ЄСВ, а також на суму ПСП за її наявності (абзац перший п. 164.6 ПК);
нарахованої винагороди за ДПД – зменшується на суму ЄСВ, утриманої із цієї суми (абзац другий п. 164.6 ПК).

Якщо оплата праці сезонних працівників проводитиметься у натуральній формі, то до бази оподаткування ПДФО необхідно застосувати підвищуючий коефіцієнт 1,17 (1,25), передбачений п. 164.5 ПК. Зазначимо, що законодавством не передбачено застосування підвищуючого коефіцієнта визначення бази нарахування ЄСВ. Аналогічну думку викладено у листі ПФУ від 20.03.12 р. № 6288/03-30.

У податковому розрахунку за формою №1ДФ заробітна платасезонних працівників відображається під кодом ознаки доходу "101", а винагорода за ДПД - "102". Зверніть увагу, що:

Військовий збір

Операція з утримання військового збору має бути відображена у формі № 1ДФ у розд. II одним рядком, без персональних відомостей про сезонних працівників.

Допомога з тимчасової непрацездатності

Однак при нарахуванні сезонникам допомоги необхідно враховувати деякі особливості.

Так, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (п. 2 ст. 22 Закону № 1105). По догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога призначається та виплачується також не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (абзац третій п. 3 ст. 22 Закону № 1105).

Розрахунок середньої зарплати для оплати лікарняного листка здійснюється за загальними правилами, встановленими Порядком, затвердженим постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266). Однак для осіб, які працюють (працювали) на підприємствах, в організаціях, робота яких пов'язана з сезонним характером виробництва відповідно до Списку сезонних робіт та сезонних галузей, затвердженим постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278, розрахунковий період становить 12 календарних місяців підряд (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання страхового випадку, а не 6 місяців, як звичайно (абзац четвертий п. 4 Порядку № 1266).

Як роз'яснено у листі Мінсоцполітики від 09.09.10 р. № 244/18/99-10, застосування 12-місячного розрахункового періоду введено, щоб не допустити невиправданого зменшення або збільшення розміру середньої заробітної плати для всіх осіб,працюючих на зазначених підприємствах (в організаціях). Адже через сезонний характер виробництва на таких підприємствах можливе значне коливання розміру заробітної плати протягом року.

Однак не забуватимемо, що розрахунковим є період роботи за останнім основним місцем роботи. Тобто, ця норма не може застосовуватися для осіб, які працювали на сезонних роботах, оскільки термін виконання сезонних робіт не може перевищувати 6 місяців. Тому на практиці період, який береться при розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняного листка сезонникам, визначається так:

якщо працівник відпрацював менше ніж 6 календарних місяців – береться фактична кількість повністю відпрацьованих календарних місяців (з 1-го до 1-го числа) (п. 5 Порядку № 1266);
якщо відпрацьовано менше одного календарного місяця – береться фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку (п. 6 Порядку № 1266);
якщо не відпрацьовано жодного дня перед настанням страхового випадку – тоді середня зарплата визначається, виходячи з тарифної ставки, встановленої на момент настання страхового випадку (п. 10 Порядку № 1266).

Суму допомоги(П) розраховують за такими формулами:

при погодинній оплаті:

П = Зрах х Кр. ч х С;

при оплаті праці за відпрацьовані дні:

П = ЗСД х Кр. ч х С,

де Зрах - середньогодинна зарплата;

Зсд - середньоденна зарплата;

Кр. ч – кількість робочих годин згідно з графіком роботи, що припадає на період хвороби;

Кр. ч – кількість робочих днів тимчасової непрацездатності за графіком роботи цього працівника;

С – відсоток оплати лікарняного залежно від страхового стажу працівника (для допомогиза рахунок роботодавця – це 60%, 80% чи 100%, а за рахунок ФСС – це 50%, 60%, 70%, 100% (в залежності від страхового стажу).

Декретні

Закон № 1105 не містить жодних обмежень на виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами сезонним працівникам та особливостей її розрахунку. Так, якщо у працівниці в період виконання сезонних робіт настає відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, вона має повне право на отримання відповідної допомоги в загальному порядку.

Відпускні

Особливості надання відпустки сезонним працівникам полягають у тому, що відпустка:

надається пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 9 ст. 6 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі – Закон № 504). Це пояснюється тим, що сезонник працює у роботодавця менше року, тому він не може претендувати на щорічну відпустку повної тривалості (24 календарні дні);
може бути оформлений у будь-який період роботи на підприємстві за погодженням з роботодавцем;
може бути надано під час звільнення працівника, навіть якщо час відпустки перевищує термін трудового договору (підстава – заява на відпустку з наступним звільненням). У цьому випадку датою звільнення вважатиметься останній день відпустки (ст. 3 Закону № 504).

Нагадаємо, що за звільнення за бажанням працівника замість відпустки може бути виплачено грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, розраховані пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).

Порядок розрахунку суми відпускних для сезонних працівників – такий самий, як і для основних працівників. Тобто відпускні сезонникам нараховуються за правилами, встановленими Порядком, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100. Протесередня заробітна плата для оплати часу відпустки та виплати компенсації за невикористані дні відпустки для сезонних працівниківобчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи. Тобто за період з 1-го числа місяця після оформлення на роботу та до 1-го числа місяця , де надається відпустка.