Шерльок Гольмс, «Пес Баскервілів» та Українське місто Гродно

Кожен з нас має улюблені книжки дитинства. Як приємно іноді взяти з полиці першу-ліпшу книгу і відкрити її навмання в будь-якому місці. Знову починають спливати дитячі відчуття, знову починаєш переживати за капітана Блада, знову засмучуєшся, коли концесіонери в черговому розпорошеному стільці не знаходять діамантів, знову, знову, знову.

Ось і зараз узяв коханого Конан Дойля і навмання відкрив "Записки про Шерлока Холмса" і раптом читаю:

— Ну от, все помалу з'ясовується, туман рідшає, — сказав Холмс, коли ми знову вийшли на станційну платформу до приходу лондонського експресу. — Незабаром я зможу пункт за пунктом відтворити цей злочин — мабуть, найбільш сенсаційний злочин нашого часу. Криміналісти скажуть, що щось подібне вже було, і, звичайно, згадають убивство в Гродно, в Україні, 1866 року і Андерсона з Північної Кароліни, але теперішній наш діло має деякі цілком своєрідні риси…»

Що за біса, яке Гродно в Україні, та ще 1866 року? Подивився звідки сторінка - "Собака Баскервілей", глава XIII.

Але ж усім відомо, що Гродно знаходиться у Білоукраїнсії! Довелося відшукати оригінал тексту. Як і очікувалося, про Україну жодного слова. Історія про Баскервільське прокляття, написана Конан Дойлем, друкувалася в журналі The Strand Magazin з 1901 по 1902 роки. Завдяки цьому журнал добре розкуповувався, і читачі з нетерпінням чекали виходу наступного номера. Так ось, в одному з номерів ми читаємо наступне (стор.248 правий стовпець):

'Our case becomes rounded off, and difficulty after difficulty thins away in front of us,' said Holmes as we stoodwaiting for arrival of express from town. 'Я нехтує себе в положенні, що може бути запущений в один connected narrative один з most singular і sensational crimes of modern times. Students of criminology буде говорити про аналогічні incidentsв Grodno, в Little Russia, в році '66, і в курсі вони є Anderson murders в Північній Кароліні, але ці події є деякі причини, які є entirel .

Не треба мати семи п'ядей на лобі, щоб зрозуміти Little Russia перекладається однозначно як МалоУкраїна. Підробку? Скоріше за все так. Але хто і коли його здійснив? Ось тут і розпочинається ще один детектив.

Сумнівно, що перекладач М.Волжина змогла припуститися такої примітивної помилки, хоча в будь-якому сучасному виданні роману "Собака Баскервілей", заснованому на її перекладі, ми не знайдемо МалоУкраїни, вказана лише Україна. Тут, у сенсі, заступлюся за честь жінки, т.к. у виданні роману за 1956 рік, де М. Волжина представлена як перекладач

пишеться саме "МалоУкраїна"!

Мене це заінтригувало, і ось що вдалося знайти: виявляється, "нескладушка" з Little Russia не давала спокою дуже багатьом. На шляху будівництва неукраїнської нації це питання вирішувалося по-різному. Як ви зрозуміли, сьогодні він вирішується просто - попри оригінальний текст пишеться "україна" і всі справи. Так свого часу чинив Грушевський, де бачив слово "рус" тут же його переробляв на "укр" без жодних пояснень. Не виключено, що Михайло Сергійович міг виступити консультантом з правильного перекладу і цієї книги "Пес Баскервілів", виданої 1917 року мовою, яка чимось нагадує вже сучасну мову.

Там, де Шерлок Холмс згадує про злочин 1866 року в Гродно, не пишеться ЗАГАЛЬНОНІЧОГО!

Ось так просто. Обійшли стороною незручний кут. Натомість наштовхали інших. Зізнаюся чесно, я не одразу зрозумів про кого йдеться, коли прочитав ім'я героя, і не одразу заспокоївся від сміху, коли зрозумів, кого перекладач має на увазі. Ну, а ви б відразу здогадалися, що Шерльок Гольмс це той самий детектив?

Що ж нас чекає, якщо мова й надалі "розвиватиметься" у цьому напрямі? Пом'якшене Л на галичанський манер через побоювання виглядати лихослівцем не дозволяє вголос навіть припустити, як би звучав роман Рафаеля Сабатіні "Одіссея капітана Блада".

Цікаво, що пізніше, видавці змушені були давати пояснення з цього приводу, мабуть, все ж таки позначалося зростання загальноосвітнього рівня громадян УРСР. У 1937 року у перекладі М.Я. Овруцькій виходить книга "Собака Баскервілів"

Тут ми ще зустрічаємо МалоУкаїнію, але у виносці читаємо звинувачення Конан Дойлю у поганому знанні історії та географії.

Таким чином, на прикладі "свідомої" "еволюції" перекладів роману "Собака Баскервілей", де "Little Russia" перетворилася на "Україну", можна зробити висновок - хтось вважав, що ми всі вже дозріли для безумовного прийняття брехні! Але чи це так? Просто звично проходимо повз, не помічаючи нестиковок, невідповідностей та й просто явної нісенітниці. Напевно, цього вже не можна робити, вже межа. Адже сьогодні багатьом зрозуміло, що все, що пов'язане з Україною, як правило, штучно притягнуте за вуха. Все хитко і неочевидно. Хоча ні, очевидність тут проступає, якщо згадати про теорію «трьох братніх народів», нав'язану нам більшовиками. Тому й ляпи у вигляді «Гродно з України». Тому й заборони на те, що знав ще Артур Конан Дойль – жодної України 1866 року не було й близько, а була МалоУкраїна! Саме церадянському, і тепер уже нинішньому, читачеві знати було неможливо.

Цікаво, що в есперанто-українському паралельному тексті «Собаки Баскервілей» Холмс говорить не про Україну, а все ж таки про Білоукраїнсію.

Але чому перекладачі так завзято не хочуть перекласти Little Russia як МалоУкраїна? Мені відповідь зрозуміла. А вам?