Що писала Олена Уайт про здійснення обряду Вечері Господньої
Неодноразово до Центру дослідження праць Олени Уайт надходили питання, пов'язані зі здійсненням обряду Вечері Господньої. Зазвичай ці питання стосуються трьох аспектів: 1) чаша та індивідуальні стаканчики; 2) нагамовування та 3) участь у Вечері. Тому відповідь на це питання складатиметься із трьох частин.
1. Чи можна використовувати під час служіння Вечірі Господньої індивідуальні стаканчики чи потрібно використовувати спільну чашу?
“Відповідаючи на запитання, представлені сестрі Уайт щодо доречності та переваги використання індивідуальних чашок під час служіння Вечірі Господньої, сестра Уайт дала одну відповідь. Вона вважала, що з цього питання не повинні виникати розбіжності в будь-якій церкві. Якщо церква була одностайною у своєму бажанні використовувати одну спільну чашу, або якщо її члени стурбовані ризиком для їхнього здоров'я, це їхнє право слідувати за своїм вибором.
З іншого боку, якщо якась церква вважає, що доцільно використовувати індивідуальні чашки, ніхто не повинен вважати, що ця думка є помилковою. Крім того, вона (Е. Уайт) констатувала, що враховуючи стан здоров'я людей у цей останній час, вона вважала, що безпечніше використовувати індивідуальні філіжанки. Вона сама брала участь у Вечорі у громадах, де використовувалися індивідуальні філіжанки.
Враховуючи той факт, що сестра Уайт отримала достатньо світла щодо Вечері, що святкувалася Ісусом Христом та Його учнями, а також той факт, що вона багато написала щодо святкування Вечірі Господньої Його народом у ці останні дні, розкриваючи практично кожну фазу духовного стану, в якому ми повинні перебувати, беручи участь у служінні Вечери, і беручи до уваги той фак, що ні в одній із її книг, ні в одній із їїстатей, в жодному з її рукописів, і в жодному з її проповідей, вона ніколи не заявляла, що під час служіння Вечері рекомендується використовувати одну спільну чашу – з точки зору цих обставин, а також того факту, що вона схвалювала використання індивідуальних чашок, і що вона сама користувалася ними, як я вважаю, є достатніми доказами того, що ми абсолютно вільні у виборі способу, який найбільш переважний, щоб уникнути передачі хвороби.
2. Якою була практика ранньої Адвентистської церкви в обряді ногомичення і що Олена Уайт писала про цей обряд?
У щоденнику Е. Уайт за понеділок 2 травня 1859 року згадується про збори, що відбулися в церкві, в Каледонії, штат Мічиган, члени якої брали участь в обряді нагамування вперше. Дж. Уайт пише про ці збори в Рев'ю: «Наша чергова зустріч у Каледонії була дуже цікавою. Церква вперше брала участь у смиренному обряді ногомичення, згідно з Іваном 13 голів, наслідуючи приклад Господа. Це були підбадьорливі збори. Ми всі відчували силу слів Христа: «Якщо ви знаєте це — блаженні ви, коли виконуєте», Іоанна 13:17, (Джеймс Уайт, «Звіт брата Уайта», рев'ю енд геральд, т. XIII, № 26, 26 травня 1859 ., С. 204).
Дотримуючись заповіту Господа, у шістдесяті роки обряд номовлення церква прийняла за постійне правило. Періодичність вечері була один раз на 12 тижнів. Але пізніше, практика здійснення Вечери один раз на 13 тижнів стала правилом для церкви.
3. Що писала Олена Уайт щодо участі у Господній Вечері?
Щодо цього питання Е. Уайт дуже зрозуміло та чітко написала у книзі «Христос — надія світу».
«Хоч Ісус знав Юду від початку. Він омив його ноги. Зрадник також удостоївся честі разом із Христом брати участь утрапеза. Довготерплячий Спаситель зробив усе можливе, щоб спонукати грішника покаятися і очиститися від гріха. Це для нас великий приклад. Коли ми вважаємо, що людина помиляється або грішить, нам не слід віддалятися від неї. Ми не повинні позбавляти його уваги і залишати у владі спокуси, щоб він віч-на-віч бився з сатаною. Не цьому навчав нас Христос. Він омив ноги Своїм учням саме тому, що вони помилялися та грішили. І всі, окрім одного, покаялися.
Коли віруючі збираються, щоб здійснювати ці священнодійства, на їх зборах присутні невидимі для людських очей вісники. Серед віруючих може бути Юда, і посланці князя темряви, бо вони супроводжують усіх, хто відвертається від Святого Духа. Але там є й ангели небесні. Жодна подія не обходиться без їхньої невидимої присутності. Адже серед віруючих можуть бути люди, які ще не всім серцем служать істині та святості, але виявили бажання брати участь у служінні, — їм не можна забороняти. Там же знаходяться свідки, які були у верхній кімнаті, коли Ісус омив ноги Своїм учням, у тому числі й Юді. Це бачили не лише люди.
І Христос через Святого Духа також приходить на такі збори, стверджуючи Своє причастя. Від Його уваги не вислизає жоден погляд, жодне спонукання покаятися. Ісус чекає від людини покаяння і смирення, і все готове до прийняття такої душі. Той, Хто омив ноги Юді, прагне обмити кожне серце від скверни гріха» (Бажання віків. Стор. 655-656).